Міжнародна медицина не знає діагнозу “дисбактеріоз”. Якщо вас направили здавати аналіз на “дисбактеріоз” або ж ви отримали невтішний результат і почали лікуватися від нього – не поспішайте”. Таке попередження на своїй сторінці в соцмережі оприлюднила в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.
Цікаво, звідки ж тоді цей термін, і чи справді такий діагноз лікарі не повинні ставити?
– У медичних класифікаціях багатьох країн є такий діагноз. Зважаюи на власну лікарську практику, можу впевнено стверджувати, що діагноз “дисбактеріоз кишківника” є актуальним і повинен залишатись у вітчизняній класифікації діагнозів, – говорить для Експрес-онлайн Сергій Сапєгін, лікар-терапевт, спеціаліст з клінічної імунології Київського центру клінічної імунології. – Справа в тому, що бактерії, які є в кишківнику, не лише беруть участь у травленні, вони формують важливі речовини для роботи нервової системи.
А ще кількість і пропорції бактерій в кишківнику безпосередньо впливає на самопочуття й здоров’я людини, адже якщо хворіє цей орган, згодом з’являтимуться проблеми в роботі інших органів та систем.
Останнім часом також роздмухують версію, мовляв, пробіотики чи симбіотики не потрібні, що вони не є ефективними. Наведу простий приклад, якщо лікар прописує пацієнту протигрибкові препарати, без пробіотиків його стан різко погіршиться внаслідок розвитку дисбактеріозу кишківника. Тоді як на фоні прийому препаратів із корисними бактеріями функціональність цього органу не буде порушено, пацієнт почуватиметься добре.
– Термін “дисбактеріоз” ніколи не існував ні в країнах Європи, ані в США, це архаїм, що залишався на теренах пострадянського простору. Такого діагнозу справді не існує, навіть вітчизняна медицина визнала його застарілим, хоч у народі його досі вважають актуальним, – коментує гастроентеролог обласної консультативної поліклініки Звенислава Костур. – Натомість є інше формулювання – порушення складу кишкової мікоробіоти, мова про бактеріальний склад кишкового вмісту (як про потрібні бактерії, що беруть участь у процесі травлення, так і про умовно-патогенну флору, що є в організмі людини в мінімальних кількостях).
Так от, коли рівень умовно-патогенних бактерій підвищується, розвивається хворобливий стан, що супроводжується різними симптомами, зокрема, закрепом чи діареєю, підвищенням температури тіла, алергічними проявами, здуттям, болями в довколапупковій ділянці.
Також нерідко при тім розвивається вітамінна недостатність, особливо це стосується вітамінів групи В, порушується всмоктуваність деяких мікроелементів (калію, заліза, магнію, фосфору, цинку), хворий потерпає через анемію. Це може призвести й до порушення травлення та різкого схуднення пацієнта.
– А які фактори зумовлюють таке порушення?
– Це може статись на фоні антибіотикотерапії, рентген- (чи хіміо-) терапії, внаслідок порушення роботи органів травлення. А може бути й зворотній зв’язок, коли через порушення складу кишкової мікробіоти розвиваються запальні процеси у печінці, підшлунковій залозі, кишківнику.
Ось чому для лікування такого стану спершу потрібно провести ретельного обстеження, визначити причину, що призвела до таких наслідків, іншими словами, поставити діагноз. Тоді як самолікування так званого дисбактеріозу пробіотиками чи вітамінними комплексами (а така хибна думка є доволі поширеною) не лише не допоможе, але й може спровокувати погіршення стану хворого.
Джерело
