Компульсивне переїдання – це не те саме, що епізодичне переїдання. Хто з нас не наїдався смаколиками за святковим столом до болю в животі? Але людям з цим розладом харчової поведінки (РХП) доводиться так харчуватись регулярно, принаймні раз на тиждень протягом трьох місяців або довше, пише Жіночий світ з посиланням на WebMD.
Вважається, що компульсивне переїдання – один із найпоширеніших РХП. Для прикладу, у США, за підрахунками лікарів, на нього хворіють близько 2% чоловіків та 3,5% жінок, тобто 6 мільонів людей.
Люди, що страждають на компульсивне переїдання, не здатні контролювати скільки чи що вони їдять. Вони їдять наодинці і без фізичного голоду, після чого відчувають сором та огиду до себе. Часто вони приховують свої звички від близьких.
Компульсивне переїдання відрізняється від булімії, для якої теж характерне неконтрольоване споживання їжі та подальше розкаяння. Ключова відмінність полягає в тому, що хворі на булімію потім “очищують” свій організм блюванням, прийомом проносних або ж інтенсивними заняттями в спортзалі. Для компульсивного переїдання це не властиво. Тому воно не може не впливати на вагу. 2/3 людей із цим розладом страждають від ожиріння.
У багатьох людей із компульсивним переїданням також виникають інші емоційні та психічні проблеми, наприклад тривожність, депресія, біполярний розлад, поява шкідливих залежностей, стрес, поганий сон, низька самооцінка. Причини появи цього небезпечного розладу можуть бути різними, від генетичної схильності до травматичних подій.
Сьогодні РХП можна вилікувати. Першим кроком до зцілення є постановка діагнозу. Проконсультуйтесь із психіатром чи психотерапевтом, це має вирішальне значення. Зазвичай для лікування таких розладів, як компульсивне переїдання, використовують когнітивно-поведінкову терапію (яка має на меті змінити негативні моделі мислення, що призводять до переїдання) та міжособистісну терапію (яка фокусується на пацієнті та його стосунках з іншими людьми, що теж може впливати на РХП). Також лікарі можуть призначити медикаментозне лікування.
В якості профілактики компульсивного переїдання, прислухайтесь до себе. Чи не виникає у вас відчуття сорому, після того, як ви поїли? Чи схильні ви часто переїдати? Яка у вас самооцінка? Важливо також знати, чи були у вашій родині випадки когнітивного переїдання, чи інших РХП.
