Приділи одну хвилину, щоб прочитати цю притчу до кінця. Ця повчальна історія-притча змусить тебе переглянути своє життя і, можливо, навіть кардинально змінити свої погляди на 180 °!
У одного султана було чотири дружини. Найбільше він любив свою четверту дружину – наймолодшу і ласкаву. Султан дарував їй багато одягу, коштовності, пестив її і плекав. І вона була весела і радувала його.
Він любив і свою третю дружину – виняткову красуню. Вирушаючи в інші країни, він завжди брав її з собою, щоб всі бачили її красу, і завжди боявся, що одного разу вона залишить його і втече до когось іншого.
Султан любив і свою другу дружину – хитромудру і досвідчену в інтригах. Вона була його довіреною особою, завжди розумна, доброзичлива і терпляча. Коли у султана були проблеми, він довіряв їх другій дружині, і вона допомагала чоловікові вийти зі складної ситуації, пережити важкі часи.
Перша дружина була найстарішою і дісталася йому у спадок від покійного старшого брата. Жінка була дуже віддана чоловікові і робила все можливе для збереження і примноження багатств як самого султана, так і всієї його країни. Незважаючи на це, султан не любив свою першу дружину, і навіть те, що вона глибоко його любила, султана не обходило. Він не звертав на неї ніякої уваги.
Якось султан захворів. Згадав він тоді своє життя, сповнене розкоші, і подумав: «Зараз у мене чотири дружини, але коли я помру, залишуся один». І він запитав свою четверту дружину:
– Я любив тебе більше за всіх інших, я віддавав тобі все найкраще, беріг тебе з особливим старанням. Зараз, коли я вмираю, ти готова піти за мною в царство мертвих?
– І не думай! – відповіла четверта дружина і пішла, не зронивши більше ні слова. Її слова, як кинджал, вразили серце чоловіка.
Засмучений султан запитав свою третю дружину:
– Я захоплювався тобою все моє життя. Зараз, коли я вмираю, ти готова піти за мною в царство тіней?
– Ні! – відповіла його третя дружина. – Життя таке прекрасне! Коли ти помреш, я думаю вийти заміж!
Султан засумував – такого болю його серце ще ніколи не знало. Тоді він запитав свою другу дружину:
– Я завжди приходив до тебе за допомогою, і ти завжди допомагала мені і була для мене найкращим радником. Зараз, коли я вмираю, ти готова піти за мною туди, де бліді тіні стогнуть і молять володаря душ про пощаду?
– Дуже шкода, що не можу тобі допомогти в цей раз, – відповіла друга дружина.- Найбільше, що я можу зробити, це з честю тебе поховати.
Її відповідь вразила султана, як тисячі блискавок. У цей момент він почув голос:
– Я піду з тобою і піду туди, куди ти підеш, до кінця!
Султан подивився в сторону голосу і побачив свою першу дружину – виснажену і вбиту горем, майже невпізнанну. Вражений султан промовив:
– Я повинен був уважніше ставитися до тебе, поки міг це робити!
У кожного з нас є чотири дружини.
Наша четверта дружина – це наше тіло; не має значення, скільки сил і часу ми вкладаємо в те, щоб виглядати добре, воно нас залишить, коли ми помремо.
Наша третя дружина – це наша кар’єра, становище, гроші, багатство, соціальне становище. Коли ми помремо, вони відійдуть іншим.
Наша друга дружина – це наша сім’я і родичі. Не важливо, скільки вони нам допомагали тут, найбільше, що вони можуть зробити для нас – це супроводити до могили.
І наша перша дружина – це наша душа, часто ігнорована нами через гонитву за удачею, владою, багатством і задоволеннями. Незважаючи на це, душа – єдина, хто супроводжує нас скрізь, куди б ми не пішли. Ставлячись до неї з турботою і увагою, оберігаючи і розвиваючи її, ми можемо зробити світу і собі найбільший подарунок.
