Знавці народної медицини вважають: що пахучіша грушка, то корисніша, особливо для серця та для… чоловіків. Грушка, яку ми любимо за соковитість, ніжну та маслянисту м’якоть, з’явилася досить пізно — тільки наприкінці ХVIII століття стараннями бельгійських і французьких селекціонерів.
Колись же груші не вирізнялися м’якістю. Та її плоди, квіти, листя дотепер недостатньо застосовують як фітотерапевтичні препарати. А дарма, бо в ній є все те, що сприятливо впливає на організм людини. З мікроелементів у плодах груші виявлено значну кількість цинку (більше, аніж у абрикосах, персиках, садових
суницях, сливі, смородині, яблуках), а також залізо, калій, мідь, марганець, кобальт, молібден, ванадій, фтор, йод. Не зайве знати, що в ранніх літніх сортах груші більше марганцю, а в пізньостиглих — заліза. Груші цінні як джерело фолієвої кислоти,
важливої для процесів кровотворення; проте інших — аскорбінової та нікотинової — обмаль. Ці фрукти мають в’яжучу, протимікробну, протизапальну, жарознижувальну, сечогінну дію.
Споживають грушки свіжими, сушеними, печеними, вареними, квашеними. Народні цілителі Сходу дуже цінували “підбадьорливу, освіжну, звеселяючу дію груші”. І справді, вона сприяє доброму гумору, веселості, бадьорості, а ще корисна при серцебитті, зміцнює шлунок, сприяє перетравлюванню їжі, при хворобах серця, цілюща при запаленні сечостатевої системи. Як і всі “засоби гарного настрою”, груша характеризується широким діапазоном дії на різні органи і системи організму. Знавці народної медицини вважають: що пахучіша груша, то корисніша, особливо для серця. У солодких великих і соковитих плодах багато поживних речовин.
Усі сорти грушок (і свіжі, і сушені) корисні при розладі кишківника. Вони допомагають також при отруєнні грибами. Насіння їх має протиглисні властивості. Протягом багатьох віків грушу застосовували для лікування простатиту. Позитивний результат досягається через кілька днів. При тривалому питті
грушевого компоту настає повне зцілення від цієї недуги. Для профілактики специфічних чоловічих захворювань з осені до травня можна пити компот з дички і запашний чай з її листочків.
В усі часи в українців в особливій пошані були грушеві узвари, бо ними можна не лише смакувати, втамувати спрагу влітку і взимку, а й успішно лікуватися. Особливо в разі виникнення розладів шлунка, проносів. Для цього підійдуть різні сорти груш,
та насамперед — дичка, бо в ній є найбільше дубильних речовин. Не оминали увагою грушу, зокрема, чоловіки тому, що знали: грушевий узвар — бальзам на душу після алкогольного сп’яніння.
Сік грушок п’ють при сечокам’яній хворобі (по 0,5 склянки 2 — 3 рази на день). Його корисно пити всім, у кого хворі нирки, розвивається сечокам’яна хвороба. Такий сік показаний і тим, хто хворіє на цукровий діабет. Відвар сушених плодів дають при кашлі, лихоманці, проносах. П’ють по чверті склянки за 15 — 20 хвилин до їди. Грушеву наливку на цукрі та свіжі плоди вживають при шлунково-кишкових розладах. Саме грушева дієта регулює травлення, обмін речовин, бо ці плоди добре засвоює організм.
При остеохондрозі, тобто відкладенні солей у шийних хребцях, плечових суглобах (отих фосфатних, карбонатних, кальцієвих, які й спричинили цю підступну хворобу) у пригоді стане груша — до того ж і взимку, і навесні. А саме — її молоді пагінці чи не
найкраща заварка для духмяного і водночас лікувального чаю, котрий і буде виводити з організму солі, зменшувати запалювальні процеси в суглобах, діяти сечогінно, не викликаючи подразнення нирок, поліпшуючи сольовий обмін. Для цього досить узяти два-три молоді пагінці, довжиною 10 — 15 сантиметрів, кинути
їх у чайник і покип’ятити 10 хвилин. Отримаємо грушевий запашний чай насиченого рубінового кольору.
А грушки можна ще й засушити. Вони, між іншим, згодяться не лише для узвару. Із таких сушених плодів, змолотих на борошно, печуть коржики і перепічки, які дуже корисні хворим на діабет. З насіння груші, якщо його підсмажити і змолоти, можна
зварити смачну й цілющу грушеву каву.
Наші предки в давні часи листям груші (відварами, настоями та подрібненим свіжим листям) лікували грибкові ураження, запальні процеси шкіри, дерматити. А порошок, зроблений із сухого листя груші, застосовували проти пітливості.
З довідників знаємо, що груша дичка успішно допомагає при лейкемії (рак крові). Узяти 10 кг свіжих плодів дички, залити 10 л води, додати 2 кг кавунового меду і, часто помішуючи, довести до кипіння. Пити по 100 г двічі на день, а груші з’їдати.
Між іншим, груші — хороший косметичний засіб. Маска з груші корисна для нечистої, у плямах і ластовинні шкіри: розім’яти половинку стиглої соковитої груші та накласти “кашку” на обличчя. Якщо шкіра суха, можна змішати її з ложечкою
сухого молока. За 15 — 20 хвилин слід умитися прохолодною водою, а опісля змастити шкіру зволожувальним кремом. Ця маска, накладена на обличчя,
шию, руки, робить шкіру напрочуд гарною.
