Цукор у великій кількості присутній в сучасній системі харчування і є одним з найпоширеніших інгредієнтів оброблених продуктів. Вважається, що він викликає звикання, пише Жіночий світ з посиланням на Medical News Today.
Центри контролю та профілактики захворювань підрахували, що люди в США зараз отримують близько 14% калорій із доданого цукру. Такі високі показники викликають занепокоєння, враховуючи зв’язок споживання цукру з діабетом 2 типу та ожирінням, поширеність яких в західному світі стрімко зростає.
Зараз дослідники з Колумбійського університету в Нью-Йорку виявили деякі механізми мозку, що стоять за споживанням цукру і можуть пояснити, чому виникає потяг до цукру.
Цукор є важливим джерелом енергії для всіх тварин, включаючи людей. У нас навіть розвинулися спеціалізовані нейронні ланцюги для розпізнавання і пошуку цукру, і вони починаються в роті. Язик має специфічні смакові рецептори для виявлення солодкого смаку. Вони активуються цукром, і посилають сигнали до мозку.
Цікаво, що, хоча у тварин теж може розвинутись сильний потяг до цукру, навіть якщо їм не вистачає смакових рецепторів, як зазначають автори цього дослідження.
Більше того, вони повідомляють, що якщо тваринам без рецепторів, які сприймають солодкий смак, дають два напої, один підсолоджений цукром, а другий зі штучним підсолоджувачем, вони все одно вибирають напій з цукром – незважаючи на те, що не зможуть відчути його смак.
Це говорить про те, що організм може розпізнати цукор не тільки на смак, можливо, це відбувається десь далі в травній системі.
Науковці з Колумбійського Інституту Цукермана вирішили знайти ці додаткові рецептори у мишей. Вони вводили цукор безпосередньо в кишечник, обходячи смакові рецептори. Вони виявили, що сигнал про присутність цукру в кишечнику надходить до мозку.
Тоді вчені зосередили увагу на блукаючому нерві (один з найдовших нервів в організмі, що проходить від стовбура мозку до товстої кишки, і є основним каналом зв’язку між кишечником та мозком). Саме там вони знайшли групу чутливих до цукру нейронів.
Дослідники кажуть, що їхнє відкриття допоможе в майбутньому створити штучний підсолоджувач, який сприйматиметься нашим організмом так само, як цукор. Поки що низькокалорійні підсолоджувачі мають подібний смак, але мозок все одно здатен їх відрізнити.
