Естроген – це стероїдний гормон, який продукується в організмі людини. Він впливає на функцію розмноження, а також захищає від деяких вікових захворювань, таких як діабет другого типу, остеопороз, метаболічний синдром та хвороба Альцгеймера, пише Жіночий світ з посиланням на Medical News Today.
Дослідження Генрі Байєла, доктора наук, молекулярного біолога з Університетського коледжу Лондона у Великобританії, свідчать про те, що в невеликих кількостях ресвератрол – який є в арахісі, фісташках, шкірці винограду, червоному вині, чорниці, малини та навіть какао і темному шоколаді – може мати такі ж переваги для здоров’я.
Його дослідження на клітинах печінки людини встановило, що ця сполука активує рецептори естрогену. Це призводить до продукування білків, що звуться сиртуїнами. Вони відіграють суттєву роль у здоровому старінні.
“Численні дослідження на тваринах свідчать про те, що ці білки могли продовжити здорове життя, запобігаючи або сповільнюючи початок вікових захворювань”, – каже Байєл. “Але поки що ми не розуміємо механізму їхньої дії, тому розпочати виробництво лікарських засобів чи дієтичних добавок поки неможливо”.
При цьому вчений зазначив, що корисний вплив ресвераратолу спостерігався тільки за низьких доз. Високі дози ресвераратолу навпаки, знижували рівень сиртуїнів. Іншими словами, келих червоного вина на день сприятиме здоровому старінню. Але не більше одного келиха.
Щоб дізнатися більше, Байєл піддав клітини печінки дії різноманітних харчових сполук, які активують сиртуїни. Сюди входять ресвератрол, а також ізофлавони, такі як дайдзезин, який міститься в сої та деяких інших бобових.
У статті, що описує його роботу, Байєл зазначає, що результати можуть допомогти пояснити “французький парадокс”.
Цей термін позначає той факт, що незважаючи на дієту з високим вмістом жиру, у населення Франції спостерігаються низькі показники серцево-судинних захворювань та деяких видів раку.
Вчені припустили, що це може мати щось спільне з прихильністю французів до регулярного вживання червоного вина – але завжди в помірних кількостях.
Однак Байєл застерігає, що вплив цих сполук на клітини in vitro може не відображати їхній вплив на людей.
Наприклад, організм може перетравлювати сполуки в кишечнику, або мікробіота кишечника може їх метаболізувати. Навіть якщо вони не перетравляться, всмоктування цих сполук у кров може бути низьким, або печінка може їх розщепити.
