Вірус імунодефіциту, потрапляючи до організму, не має якихось специфічних проявів. Але як же людині дізнатися, є у неї ВІЛ або ні?
Якщо людина належить до груп ризику: вживає ін’єкційні наркотики, працює у секс-індустрії або ж перенесла переливання крові; якщо вона медик, що працює із кров’ю хворих, або ж випадково вкололася викинутим шприцем, потрібно пройти тест.
– ВІЛ-інфекція має дві форми перебігу хвороби: гостру і хронічну, – пояснила лікар-інфекціоніст Наталія Спіцина. – Гостра форма дуже схожа на ГРВІ, застуду. Коли ви звертаєтеся до сімейного лікаря, він має подивитися, чи проходили ви тестування на ВІЛ-інфекцію, і направити вас на тест. Саме так можна виявити хворобу на ранній стадії.
Але сімейні лікарі це роблять вкрай рідко. Тому про свій статус багато хто дізнається із запізненням, років через 10-12 після зараження.
Отже, щоб не наражати оточуючих на небезпеку, а також дізнатися про свій ВІЛ-статус вчасно, і вчасно розпочати лікування, потрібно інколи здавати кров на ВІЛ.
Сучасна медицина має достатньо лікарських засобів, щоб лікувати ВІЛ-позитивних людей та забезпечувати їм достойну якість життя впродовж багатьох років.
В ООН озвучили оптимістичний прогноз, що вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який провокує синдром набутого імунодефіциту (СНІД), вийде подолати до 2030 року.
