Пієлонефрит – це патологічний стан, для якого є характерним розвиток запального процесу інфекційної природи в нирках. У більшості випадків ураження є одностороннім.
Захворювання найчастіше виникає на тлі іншого патологічного процесу, як ускладнення. Так у жінок, які за статистикою хворіють частіше, пієлонефрит розвивається в основному після циститу, а у чоловіків – простатиту, аденоми простати. Підвищена схильність жінок до захворювання пов’язується з анатомічною особливістю уретри, яка є коротшою та ширшою.
Які провокуючі фактори розвитку запалення нирок?
Оскільки захворювання має інфекційну природу, збудником виступає найчастіше кишкова паличка (рідше, стафілокок), яка при потраплянні у сечовивідні шляхи просувається вверх до нирок, та спричиняє їх ураження.
Наголошуємо, про ймовірність розвитку пієлонефриту на тлі інших патологічних процесів.
До групи підвищеного ризику розвитку пієлонефриту входять вагітні, люди похилого віку та ті, що мають в анамнезі цукровий діабет, низький рівень імунітету та хронічні захворювання різної етіології. Також велику роль становить спосіб життя людини. Вплинути на розвиток захворювання можуть наявність шкідливих звичок, надмірні фізичні навантаження, часті переохолодження.
Симптоми, що вказують на розвиток пієлонефриту
Для пієлонефриту характерний стрімкий розвиток (декілька днів/годин).
Клінічна картина нагадує перебіг типового інфекційного процесу, що супроводжується наступними симптомами:
- підвищення температури тіла;
- відчуття ознобу або жару;
- больові відчуття в ділянці попереку;
- нудота та блювання;
- спрага;
- набряки;
- загальна слабкість.
Поява додаткових симптомів можлива в залежності від обсягу ураження. Наприклад, при розповсюдженні запалення на сечовий міхур спостерігається додатково порушення сечовипускання, що супроводжується больовими відчуттями, неприємним запахом сечі. Сама сеча має мутний колір або спостерігається кров в ній.
При відсутності вчасного лікування запалення переходить у хронічну форму, що відповідно ускладнює процес лікування. Хронічна форма пієлонефриту характерна більш уповільненим розвитком симптомів та меншою їх інтенсивністю, однак з періодичним загостренням.
Діагностика та лікування
Діагностичні заходи окрім проведення збору анамнезу та фізикального огляду будуть направленні на призначення ряду лабораторних та інструментальних методів дослідження:
- лабораторні аналізи сечі (бак посів) та крові;
- рентгенографія;
- УЗД.
Тактика лікування складається з призначення медикаментозної терапії та внесенням корективів у спосіб життя. Так хворому необхідно певний час дотримуватися постільного режиму, дієтичного харчування та не забувати про надмірне вживання рідини.
Щодо медикаментозного лікування, то його основу становить – антибактеріальна терапія (в залежності від типу збудника), протизапальні препарати.
Оперативне втручання буде проводитися у разі розвитку обструктивного пієлонефриту, коли прохідність сечовивідних шляхів порушена внаслідок утворення каменів.
З метою запобігання розвитку пієлонефриту важливо слідкувати за станом своєї сечовидільної системи та вчасно лікувати захворювання нирок.
При розвитку ознак захворювання, важливо вчасно звернутися до уролога з метою запобігання ускладнень. Зауважимо, що спроби самолікування, можуть тільки загострити протікання пієлонефриту, та спровокувати перехід захворювання у хронічну форму. Пієлонефрит є небезпечним тим, що при відсутності лікування або його неправильному призначенні ускладнення є досить серйозними, від абсцесу та сепсису до ниркової недостатності.
