Вчені з Єльського університету зосередили увагу на молекулярному зв’язку між неалкогольною жировою хворобою печінки та інсулінорезистентністю при діабеті 2 типу. Результати, опубліковані 2 вересня в журналі Cell Metabolism, допоможуть прокласти шлях для нових ліків для боротьби з діабетом 2 типу і інших питань, пов’язаних з ним порушеннями обміну речовин.
Безалкогольна жирова хвороба печінки – найбільш поширена форма хронічної хвороби. Захворювання, яке може бути викликане надмірним споживанням калорій, тісно пов’язане з безліччю метаболічних порушень, включаючи ожиріння, високий рівень тригліцеридів і резистентність до інсуліну, що є ознакою діабету 2 типу.
Вчені визначили два окремих ліпіди – діацилгліцерин і церамід – як потенційні зв’язки між жировою хворобою печінки та інсулінорезистентністю.
Вони виявили, що у щурів, які нагромаджували діацилгліцерин в печінці, розвивається інсулінорезистентність печінки. У печінки накопичений на плазматичній мембрані діацилгліцерин викликає інсулінорезистентність, викликаючи взаємодію між білком, прикріпленим до плазматичної мембрани, і рецептором інсуліну, який необхідний для регуляції метаболізму.
«Це доклінічні результати, отримані на тваринах і підтверджені послідовними доказами, отриманими на людських зразках, і ми сподіваємося, що у них є потенціал для лікування інсулінорезистентності та інших метаболічних розладів, які є основними вбивцями людей в розвиненому світі», – пишуть автори.
Читайте також: Як зрозуміти, що ваша печінка нездорова та що з цим робити
