Страждаючі гіпертонією люди рано чи пізно задають своєму лікарю одне і теж питання: чи потрібно їм обмежувати надходження в організм рідини? .. На це питання існує дві протилежні відповіді. Перша: пити потрібно якомога менше, щоб не підвищувати тиск. На додаток необхідно періодично приймати сечогінні препарати, щоб позбутися від зайвої рідини.
Думка прихильників протилежної точки зору: пити воду необхідно без обмежень, так як саме недолік рідини є першопричиною розвитку гіпертонічної хвороби.
Історично такої позиції дотримуються цілителі східної медицини. Вони розглядають підвищення тиску як наслідок обезводнення організму. Прихильники цієї теорії пояснюють свою позицію наступним чином: якщо в організм не надходить достатня кількість води, клітини зневоднюються, віддаючи воду в кров. Штучно обмежуючи кількість рідини, що випивається і позбавляючись від «зайвої» води за допомогою сечогінних препаратів, ми створюємо умови для того, щоб організм «включив» режим економії води. Набряки ж розглядаються в цьому ключі як наслідок зневоднення. Організм нібито всіма силами прагне затримати «дефіцитну» воду, в результаті чого виникають набряки і підвищується тиск крові. Поступово збільшуючи споживання води, людина створює умови для того, щоб організм перестав її економити.
Однак більшість лікарів вважає, що в питанні «пити чи не пити» при гіпертонії найкраще дотримуватися золотої середини. Не слід фанатично обмежувати воду, адже дефіцит рідини може привести до розвитку багатьох хвороб, в тому числі до сечокам’яної хвороби. Випивати треба не менше 1,5-2 л рідини щодня, проте не слід робити це в 1-2 прийоми.
Краще протягом дня носити з собою пляшечку з водою і періодично випивати по кілька ковтків. З таким щадним режимом надходження рідини організм легко впорається і не відповість на це підвищенням тиску. Але суть проблеми не в кількості води, а в кількості солі. Адже саме сіль затримує воду в організмі. Зменшивши кількість солі в раціоні, ви досягнете природного звільнення організму від зайвої рідини.
