Істерика в дитини дошкільного віку – нормальне явище, хоча й викликає у багатьох батьків сором та роздратування
Виникає істерика у дітей не через бажання маніпулювати, як багато хто думає. Така поведінка – це внутрішні переживання, і дуже важливо вміти їх вчасно розгледіти. Depo.ua з посиланням на поради психолога Марії Сичинської розповідає, що потрібно знати батькам, аби не виникало дитячих істерик, а також як їх навчитися зупиняти.
Чому в дітей виникають істерики
Психолог наголошує, що мозок дітей шести-семи років не здатний до маніпуляцій, оскільки у ньому ще не сформувалися настільки складні механізми. Малеча – імпульсивна, тому їй важко контролювати себе. Діти лише вчаться контактувати зі світом, а будь-які дрібниці можуть викликати біль та сльози.
Якщо дитина істерикує – це не тому, що хоче зробити на зло, просто вона так проживає негатив. Це не означає, що вона прагне довести дорослих до нервового зриву, але намагається привернути увагу і донести до батьків, що її щось турбує.
Що робити, якщо у дитини виникла істерика
Сичинська радить спочатку розібратися, що спровокувало істерику. Це допоможе батькам зрозуміти мотивацію дитини й збереже їхній спокій. Психолог радить не грати на публіку та не догоджати людям навколо. Їхня реакція може провокувати на негатив, однак свої емоції варто направляти у мирне русло. Психологічне здоров’я дитини важливіше за думку сторонніх. З дитиною потрібно бути заодно, адже у момент стресу їй дуже важлива підтримка найближчих людей.
Аби заспокоїти дитину, Сичинська радить присісти на її рівень та подивитися в очі. Поглядом, рухами, мімікою необхідно показати, що розумієте її біль та приймаєте його. Не потрібно питати у дитини про її почуття, адже у ранньому віці вона ще не знає, як називати свої емоції, а зайві питання можуть погіршити ситуацію. Дорослому потрібно саму озвучити стан дитини: “ти зараз злий / тобі прикро / сердишся”. Говорити потрібно спокійним голосом, малюк повинен бачити, що його розуміють.
“Коли дитина подивиться в очі або почує вас, зафіксуйте контакт. Продовжуйте говорити, демонструйте прийняття: “Я розумію тебе, це так прикро!”. Спробуйте обійняти дитину. Так ви дасте зрозуміти, що готові розділити горе разом з нею і вам можна довіряти”, – зауважує психолог.
Чому не потрібно придушувати емоції дитини
Багато батьків роблять помилку, якщо намагаються придушити емоції у дитини. Сичинська наголошує, що малюкові потрібно давати можливість плакати й скаржитися стільки, скільки буде потрібно. Дуже важливо при цьому підтримувати словесно, обіймати, проявляти ніжність.
А от трясти її на людях та вимагати заспокоїтися не варто. Негатив породжує негатив, а дитина не знає, що таке почуття сорому (яке відчувають батьки під час дитячих істерик), тому їй здається, що її не люблять.
“Цілуйте, обіймайте, всіма можливими способами тіште, проявляйте любов і підтримку (тільки якщо дитина не відштовхує). Згодом ви відчуєте, що діє найкраще. Якщо малюк цурається контакту, значить у дитини порушено довіру до вас. Дослухайтеся до дитини, контактуйте на комфортному для неї рівні”, – наголошує психолог.
Якщо дитина під час заспокоєнь починає вимагати заборонене (через що у неї власне і почалася істерика), повторіть спокійно, чому саме їй це не можна і продовжуйте їй співпереживати.
Як запобігти істериці у майбутньому
Щоб у майбутньому істерики виникали рідше, психолог радить батькам бути послідовними у своїх рішеннях. Не потрібно встановлювати правила, які не можливо буде реалізувати. Також дуже важливо дотримуватися обіцянок.
“Якщо дасте малюкові достатньо часу прийняти те, що його засмутило, підтримаєте в цей момент, він заспокоїться. Після емоційного сплеску стане урівноваженим, відчує енергію і бажання щось робити. Негативні емоції будуть прожиті разом, дитина відчує себе у безпеці поряд із вами”, – пояснює психолог.
Сичинська радить при плануванні спільних прогулянок або поїздок залишати невеликий резерв часу на випадок можливих істерик. Важливо продумати запасний варіант, як провести день, якщо у дитини раптом станеться істерика. Завдяки цьому вдасться уникнути паніки та вчасно зреагувати на нетипову поведінку дитини і заспокоїти її.
Якщо ж у дитини виникають істерики після семи років, можливо, батькам варто переглянути стиль виховання і пошукати причини всередині сім’ї.
