Шуба – це, мабуть, один з найбільш обговорюваних предметів гардеробу. Одні про неї мріють, інші засуджують перших. Але мало хто замислюється про те, що шуба може стати джерелом токсичного отруєння, алергії і навіть паразитів, адже, купивши шубу, ми вішаємо в шафу не просто нову річ, а вироблену шкуру вбитої тварини.
Незважаючи на те, що шуба, здавалося б, зроблена з натурального матеріалу – тваринного хутра , в ній може міститися цілий ряд токсичних речовин.
Американські вчені з Мічиганського університету вирішили провести дослідження водойм неподалік від ферм, де вирощували хутрових звірів, і виявили в них підвищений вміст фосфору й азоту. Екстраполюючи дані на всю територію країни, вони підрахували, що кожен рік довкілля отримує від звіроферм подарунок у вигляді 1 000 000 кілограмів різних сполук фосфору. І азот, і фосфор сприяють заростанню водойм, порушення екосистем і знищення риби. Дані про це опубліковано на сайті The Human Society of the United States.
Крім звіроферм навколишнє середовище забруднюють цехи з вироблення натурального хутра, адже шкуру вбитої тварини треба продубити, щоб вона не протухнула, а хутро часто потрібно пофарбувати. При виготовленні шкіри використовуються досить токсичні для людини речовини: формальдегід, спирт, окис вуглецю, оксиди азоту, діоксид сірки, соляна і оцтова кислота, смоли, діоксини, важкі метали, масла і фарби на основі ціанідів, каустична сода, нафталін і багато інших.
За деякими даними, ті, хто живуть поблизу від дубильних майстерень або працюють в них в п’ять разів частіше хворіють на лейкемію.
Вчені з київського Інституту екогігієни і токсикології вважають, що хімічні речовини неможливо повністю видалити при відмиванні хутра. На ньому все одно залишається хром, який викликає роздратування шкіри і слизових оболонок, і кадмій, який дуже токсичний для дітей.
За розповідями колишніх працівників майстерень з виготовлення хутра, виробники намагаються заощадити на всьому і часто вдаються до хитрощів з допомогою токсичних хімікатів: вирівнюють недостатньо гладку шкіру, занурюючи її в ванни з полімерами, а для запобігання від гниття використовують пентахлорфенол, який заборонений у багатьох країнах. Цією речовиною можна труїти щурів, комах, а можна використовувати його як гербіцид і фунгіцид.
Крім того, натуральне хутро легко може викликати алергічну реакцію: приблизно 15% алергіків на земній кулі страждають алергією саме на різні види хутра. Виражається вона по-різному: у когось починається кашель, чхання, може статися напад астми; у інших червоніють і сльозяться очі, набрякає слизова оболонка носа, з’являється висип на обличчі або роздратування на шкірі там, де вона стикається з хутром.
Найчастіше алергія буває на довге хутро, тобто в першу чергу, на хутро чорнобурої і рудої лисиці і на хутро песця, крім цього буває алергія на хутро нутрії і навіть на хутро кролика. Київський імунолог Олег Назарук додає до цього алергію на каракуль, мутон, норку, шиншилу. При появі перших симптомів слід відмовитися від шуби і звернутися до лікаря, щоб пройти алергопроби і отримати необхідне лікування. Алергологи звертають увагу – якщо у вас є алергія, наприклад, на хутро кролика, то шубу з його хутра краще не купувати.
Але алергія і отруєння важкими металами ще не всі наслідки які можуть завдати вироби з натурального хутра. Виявляється, хутро просто рай для паразитів і шкідливих комах, які, на відміну від людей, швидко звикають до токсинів. В шубі з натурального хутра можуть виявитися яйця м’ясної мухи, яка відкладає їх туди ще до вичинки шкіри. У хутрі може жити жук-шкіроїд: доросла комаха буває 3 мм в довжину, а його яйця взагалі неможливо помітити без мікроскопа.
В шубі можуть мешкати личинки молі, причому всіх видів: шерстяної, шубної і меблевої.
І нарешті, в шубі прекрасно живеться пиловим кліщам, які, як і всі комахи, звикають до токсинів; ці мікроскопічні істоти можуть викликати не тільки алергію, а й довести власницю шуби до астми.
Коли ж в продаж потрапляють шуби з рисі, вовка, білки або, скажімо, ведмедя, слід розуміти, що звір був диким і його добули на полюванні. А тому ймовірність того, що шуба була виготовлена кустарним способом, різко зростає, а разом з тим зростають і ризики для здоров’я. Як мінімум в хутрі дикого звіра будуть продовжувати водитися блохи або кліщі, а в набагато важких випадках шкура тварини може містити в собі хвороботворні бактерії, які при зниженому імунітеті власниці такої шуби можуть спровокувати у неї різні інфекційні захворювання. Старовинні способи обробки шкур не передбачають використання формальдегідів і полімерів, і якщо алергії на цю хімію в таких випадках можна не побоюватися, то дістати якусь інфекцію не так вже й складно.
Перш ніж заплатити гроші за дорогий хутряний виріб, його слід уважно оглянути, помацати і навіть понюхати. Якісна обробка шкіри передбачає міцний ворс, який після стиснення в кулаці не залишить на долоні жодної ворсинки. Якщо після обробки зі шкіри були погано виведені хімічні речовини, то навколо неї буде стійкий і неприємний аромат. Всі формальдегіди мають гострий, специфічний запах, що нагадує клей для пластмаси, а інші сполуки схожі на пари оцтової кислоти. Шкура, оброблена промисловим способом, не має відверто хімічного запаху і, на відміну від кустарного способу, м’яка на дотик і при стисненні не хрумтить. І щоб не ризикувати своїм здоров’ям, не варто купувати шубу, зшиту з хутра дикої тварини.
