Наше здоров’я прямо залежить від того, що саме ми їмо. Достовірно відомо, що одні продукти в нашому раціоні діють як канцерогени, тобто, «добрива» для зростання ракових клітин, а інші, навпаки, містять унікальні природні антиракові речовини.
Будь-яку хворобу легше попередити, ніж лікувати. У плані раку це твердження вірне в квадраті. Зрозуміло, жоден продукт не може бути панацеєю в профілактиці злоякісних пухлин. Однак сам факт того, що не все в цьому питанні – справа випадку, і ми теж можемо вплинути на наші шанси залишитися здоровими, погодьтеся, вселяють оптимізм і мотивують на зміни в своєму раціоні.
Нижче – список спецій, антиракові властивості яких були неодноразово підтверджені сучасними науковими дослідженнями в галузі онкології. Про те, наскільки ці дослідження значущі і важливі, говорить той факт, що діючі речовини з цих спецій вже використовуються в створенні препаратів для лікування різних злоякісних новоутворень.
Імбир
Корінь імбиру – знаменитий «протизапальний» продукт, який використовують з давніх часів і від застуди, і від ревматоїдних артритів. Але те, що імбир – смертельний ворог пухлинних клітин, – стало відомо не так давно. Згідно з різними дослідженнями, проведеними в останнє десятиліття, гінгерол і капсаїцин, що містяться в імбирі, можуть активізувати процеси самознищення ракових клітин в яєчниках, простаті, підшлунковій залозі, кишечнику (товстій кишці), молочній залозі.
Речовини, що містяться в імбирі, провокують не тільки апоптоз – природну загибель клітини, – але і аутофагію (буквально – «самопоїдання») ракових клітин, що особливо цінно в разі терапії рецидивів, при агресивних формах раку, а також в ситуаціях, коли потрібно подолати опірність пухлин до хіміотерапії. Це підтверджується результатами більше 20 сучасних наукових робіт, представлених Американською асоціацією по дослідженню раку.
Імбир має вельми специфічний смак, який подобається далеко не всім і здатний істотно змінити смак страви. Але є один майже безпрограшний варіант: хоча б раз в день пити імбирний чай. Він дуже корисний для здоров’я, є прекрасним профілактичним засобом від простуд і ГРВІ, а, головне – так ви поставите на регулярні рейки профілактику онкозахворювань.
Рецепт правильного імбирного чаю:
Натерти шматочок очищеного імбиру (розміром з маленьку сливу) на крупній тертці, або порізати дуже тонкими часточками. Додати до нього 1 столову ложку натурального меду і трішки свіжого лимона. Залити суміш 100 мл кип’яченої води, охолодженої до майже кімнатної температури (не вище 30 градусів). Накрити і настояти 10 хвилин. Після чого долити кип’яченої води кімнатної температури (але не окропу, щоб не зруйнувати корисні речовини, що містяться в настої).
Куркума
Куркума – це один з видів імбиру. Але з дуже самостійним «характером» і помітним забарвленням – золотисто-оранжевого кольору. Головною «зброєю» куркуми є куркумін. Так само як і імбир, куркума є прекрасним природним антибіотиком, потужним антиоксидантом і протизапальним засобом. З давніх-давен її використовують при проблемах печінки і жовчного міхура. Але найважливіша властивість куркуміну – здатність пригнічувати ракові клітини, про що свідчать результати багатьох наукових досліджень.
Кілька років тому в журналі «Біохімія» РАН (Російської академії наук) були опубліковані результати дослідження, що підтверджують вибіркову дію куркуміну на пухлинні клітини одного з найагресивніших форм раку головного мозку – мультиформної гліобластоми. У 9 з 11 піддослідних тварин до кінця експерименту з куркуміном пухлина зникла без сліду «без будь-яких ознак токсичності».
У 2008 і в 2009 роках були опубліковані результати декількох досліджень, які доводять ефективність застосування куркуміну в терапії раку клітин молочної залози, підшлункової залози, легень, товстої кишки і простати. За іншими даними, його вживання значно знижує ризик метастазування пухлин. Але, напевно, найголовнішим доказом антиракових властивостей куркуми є той факт, що в Індії, в країні, в якій проживає 1/6 населення всієї Землі, і де куркума є найулюбленішою спецією, захворюваність на рак в 10 разів нижче, ніж в Європі.
Незважаючи на те, що куркума є обов’язковим інгредієнтом приправи карі, в ній її в рази менше, та й якість куркуми може залишати бажати кращого. Тому для використання в кулінарії рекомендується брати натуральну куркуму. За різними даними, для того, щоб отримати користь від куркуми, потрібно вживати не менше 3 г порошку цієї приправи в день (але не більше 10 г на добу, тому як це все-таки природний антибіотик). Вважається, що куркумін краще засвоюється в присутності жиру, тому оптимально змішувати порошок куркуми з рослинним маслом, або заправляти їм свій ранковий сир (за умови, що він не знежирений, а має хоча б 5% жирності).
У разі, якщо ви не впевнені в якості продаваних в вашому регіоні спецій, можна пошукати препарати на основі куркуми в аптеках у відділі вітамінів і БАДів.
Розмарин
Не тільки Схід може похвалитися природними ліками від раку. У середземноморської кухні теж є свій герой – розмарин. Молоді гілочки цього вічнозеленого чагарнику є вельми популярним інгредієнтом італійської кухні. І якщо у вас ще не дійшли руки до цієї приправи – саме час до неї придивитися. Науково доведено, що додавання розмарину в м’ясні страви, особливо, яловичину, на 40% зменшує вироблення канцерогенних речовин, які виникають в процесі термічної обробки м’яса (насамперед, при смаженні).
Справа в тому, що речовини, які містяться в розмарині, володіють неймовірно потужною антиоксидантною здатністю. Вони буквально «полюють» за вільними радикалами, а, вловлюючи їх, перетворюються в інші антиоксидантні речовини, запускаючи ланцюгову реакцію по знищенню вільних радикалів.
Ще однією перевагою розмарину є науково доведений ефект синергії з куркумою: карнозинова кислота підсилює дію куркуміну проти ракових клітин. Є наукові дані по успішному застосуванню комбінації розмарину і куркуми в терапії раку молочної залози. Крім того, вже є дані про здатність карнозолу, який міститься в розмарині, стимулювати апоптоз (процес самознищення) ракових клітин і сповільнювати процеси метастазування.
І, нарешті, карнозол з розмарину впливає на здатність ракових клітин вторгатися в сусідні тканини. А коли пухлина не здатна поширюватися, вона перестає бути агресивною. Карнозол також знижує стійкість ракових клітин до хіміотерапії.
Розмарин можна додавати у вигляді приправи до супів, м’ясних страв, соусів на основі томатів. При варінні супів гілочки розмарину можна додавати замість лаврового листа (але ніколи не додавайте їх разом). Листочки розмарину можна додавати в салати. А ще на основі розмарину можна заварювати чай: 1 ч.л. сушеного листя розмарину заварюється 1 склянкою окропу і настоюється 10 хвилин. У чай з розмарину можна додати мед або кленовий сироп. Чай з розмарину помічний ще й для тих, хто має проблеми з травленням, а також для тих, хто худне.
Перець чилі
І своїм неймовірно пекучим смаком, і своїй антираковій дії перець чилі зобов’язаний алкалоїду капсаїцину, що міститься в ньому. Цей алкалоїд є антиоксидантом, має виражену протизапальну дію, пригнічує бактерію helicobacter pylori, що вважається відповідальною за розвиток виразки шлунка.
А ще, згідно з дослідженнями, капсаїцин впливає на мітохондрії ракових клітин, запускаючи в них процес апоптозу. Простіше кажучи, є відомості, що перець чилі вносить свій внесок в профілактику онкологічних захворювань, руйнуючи злоякісні клітини. Спочатку на цю думку вчених наштовхнув той факт, що народи, в яких регулярне вживання каєнського перцю і перцю чилі є нормою життя, в рази рідше страждають на онкозахворювання.
Якщо ви не фанат гострих страв, вживання перцю чилі буде проблемою. Знавці (і дієтологи) рекомендують привчати себе до цієї пекучої спеції дуже повільно, з мікродозами. Додавати ці мікродози можна в салати або м’ясні страви. Важливий момент: перець чилі краще поєднувати з маслами, наприклад, з оливковою олією. А якщо ви перестаралися – випийте молока (але не знежиреного, а нормальної жирності). Запивати чилійський перець водою – даремне заняття.
Часник
Часник – найвідоміший природний антибіотик. Знаменитий середньовічний вчений, філософ і лікар Авіценна називав часник ліками від усіх хвороб і використовував в якості інгредієнта в тисячі з гаком рецептах лікарського зілля. Корисні властивості часнику перераховувати можна довго. Він і від застуди допоможе, і від комарів захистить. А ще часник – це спеція, яка може використовуватися для профілактики раку шкіри, легенів, стравоходу, шлунка, простати.
Алліцин і інші органічні сполуки сульфідної групи (фітонциди), що містяться в часнику, змушують ракові клітини самознищуватися. Дані властивості вперше були доведені на прикладі тварин, хворих на рак легенів, а після підтверджені на прикладі деяких інших видів раку, включаючи рак шкіри. Існує також дослідження, проведене в Китаї, в якому взяли участь 1,5 тис. хворих на рак легенів і 4,5 тис. здорових людей. За даними цього дослідження, ризик розвитку раку легенів у тих, хто хоча б двічі на тиждень вживає часник, на 44% нижче, ніж у тих, хто часник не їсть. Цікаво, що це стосується і тих, що палять, і некурящих людей.
Будучи природним імуномодулятором, часник підтримує природний імунітет, а це теж одна з важливих умов профілактики онкологічних захворювань.
На даний момент ефективною профілактичною «дозою» свіжого часнику вважається 4 г в день, що відповідає одному великому зубчику. Якщо ви не готові різко взятися за часник, вводьте його в свій раціон поступово. Роздавивши зубчик часнику, ви зробите корисні речовини з нього більш біодоступними, тобто, краще засвоюваними.
Петрушка
Ця звична для нашої кухні травичка, як виявляється, не така проста і нешкідлива для ракових пухлин. Апігенін, що міститься в ній, чинить потужну протидію утворенню навколо пухлини нової системи кровоносних судин, необхідних для її розвитку і росту. Причому, сила протидії порівнянна з ефектом від синтетичних препаратів, розроблених з тією ж метою. Профілактичний ефект виникає вже просто при регулярному додаванні петрушки в своє меню. Про це свідчать дослідження Рішара Беліво – відомого вченого і новатора в області лікування і профілактики онкологічних пухлин.
Ця пряна травичка настільки природна в нашій традиційній кухні, що не вимагає особливих інструкцій. Додавайте її в свої щоденні салати, робіть з нею смузі, просто жуйте гілочки. Важливий момент: як і будь-яка трава, петрушка буде краще засвоюватися в присутності жирів. Використовуйте в цих цілях джерела поліненасичених жирних кислот: оливкову олію, конопляну або масло лляного насіння.
Що ще:
Згідно з різними сучасними дослідженнями, велику користь в профілактиці і терапії злоякісних пухлин можуть принести трави, багаті жирними кислотами терпенового ряду (ці ж кислоти надають їм особливий пряний аромат). Список цих трав відомий, крім розмарину і петрушки, в нього входять: м’ята, майоран, чебрець, орегон, базилік. Терпени, що містяться в цих травах, як показують дослідження, володіють цілим спектром впливу на ракові клітини: від протидії поширенню до запуску механізму самознищення.
Читайте також “Чому людей вражає рак?”
Зрозуміло, жоден з продуктів не є панацеєю від раку і не може замінити собою терапію онкозахворювань. Однак усі дослідження в цій області зводяться до того, що дані спеції дійсно дуже корисні в профілактичних цілях і для тих людей, у кого в сімейному анамнезі є ті чи інші онкозахворювання. Можливо, саме їх вживання стримує розвиток пухлин у осіб, схильних до них.
