Анальгін відноситься до ліків, які не потребують реклами. Ми п’ємо його, коли відчуваємо зубний біль, мучимося від мігрені і при високій температурі, в загальному в будь-якій ситуації з приставкою “біль”. Однак багато країн світу відмовилися від застосування цього препарату.
Препарат синтезував в 1920 році німецький хімік Людвіг Кнорр. Ліки отримали велику популярність, завдяки своїй ефективності. Однак через 50 років хвалебні оди чудо-знеболювального змінилися на офіційні рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я відмовитися від використання анальгіну. Багато країн Європейського союзу, включаючи Швецію (з 1972 року), США (з 1977 року), Австралію і Японію заборонили застосування цього препарату з кількох причин.
По-перше, дослідження вчених показали, що безконтрольне застосування метамізолу натрію (офіційна назва анальгіну) може викликати появу агранулоцитозу – хвороби крові, при якій в організмі людини починають активно розмножуватися патогенні бактерії і гриби.
По-друге, може статися анафілактичний шок, тобто сильний прояв алергії, що може закінчитися летальним результатом.
Також часте вживання анальгіну може викликати такі побічні ефекти, пов’язані з імунологічними порушеннями, як: гепатит, серйозні шкірні реакції, патологію нирок і т.д.
