Ми звикли вважати, що єдино правильний і здоровий сон – це той, який протікає в нічний час доби і триває близько восьми годин, але, можливо, і в такого режиму є цілком корисна альтернатива, пише Жіночий Світ.
Якщо у вас вдома живе кішка або собака, то ви напевно помічали, як химерно спить ваш вихованець. Майже, як людина – теж довго і теж в дві фази: в повільну і швидку. Але є і принципова відмінність: ваша тварина спить невеликими проміжками протягом усього дня, а під час цих періодів часто ніби наполовину не спить, реагуючи на шум і інші зовнішні подразники.
Ми, люди, свій сон не розбиваємо, а відпочиваємо багато і, що називається, відразу: засипаємо вночі, спимо призначені нам 8 годин (або кому як пощастить) і прокидаємося вранці. Такі умови сучасної людини: не поспиш добре, будеш млявим протягом робочого дня, а мегаполіси такого не прощають. Втім, це правило не скасовує іншу мантру сьогоднішнього дня – встигати все і скрізь. В результаті дилеми не уникнути. З одного боку, ЗСЖ-адепти агітують за тривалий здоровий сон, з іншого – відпочинок довжиною в третину доби може стати першим кроком до професійного самогубства.
Що робити? Відповідь на це питання ось уже кілька десятиліть намагаються знайти так звані сліпхакери (sleep hackers), які активно (і, що ще важливіше, публічно) проводять над собою експерименти, намагаючись хоч трохи наблизитися до добових патернів великих геніїв, витрачають на сон всього кілька годин. Одне з рішень – спати невеликими проміжками (як ваш кіт або собака), але при цьому скорочуючи ваші звичні 7-8 годин відпочинку до п’яти або навіть трьох. Цей сетод називається поліфазним сном, а що він собою являє, читайте нижче.
Природа хоче, щоб ми спали двічі на добу
Насправді, непорушне велнес-правило про восьмигодинний неперервний сон – це не більше ніж сучасний тренд, адже, як би дивно це не звучало, раніше люди віддавали перевагу спати в два етапи. Такий спосіб відпочинку був дуже поширений в доіндустріальній Європі, що цілком можна довести, звертаючись до літератури тих років. Як правило, люди засинали з настанням темряви, прокидаючись після півночі. «Другий» сон наступав через кілька годин і закінчувався до світанку, а час між ними люди присвячували нескладним активностям: займалися коханням, шили або в’язали, читали книги під світлом свічки і так далі.
Як можна здогадатися, кількість сну у людей в той час залежала від загальної зайнятості конкретної людини, але факт залишається фактом: спали тоді по два рази.
Все змінилося, коли в Європі (та й у всьому світі) з’явилося перше вуличне освітлення, а потім і електрика. Темрява перестала бути перешкодою для різного роду активностей, і люди, анітрохи не шкодуючи, витрачали час, що звільнився на те, щоб провести зайві кілька годин в освітленій вітальні в компанії рідних, гостей або улюбленої книги. Цікаво, до речі, що сам винахідник електричної лампочки, Томас Едісон, спав дуже мало – всього п’ять годин, вважаючи відпочинок абсолютно марною тратою часу.
Але ось, що цікаво: з поширенням технологій ритм життя кардинально змінився, а ось людська природа – ні. Довести це в кінці двадцятого століття задумав психіатр Томас Уер, який поставив незвичайний експеримент. Добровольці були розміщені в кімнатах, занурених в темряву 14 годин в день (власне, як це і відбувається в природі в зимову пору року). Першу ніч піддослідні безперервно проспали 11 годин, потім – наші звичні 8 годин. Але з часом, у міру того, як організм відвикав від електричного освітлення і адаптувався до «природних» умов, учасники експерименту починали спати в два етапи з перервою в кілька годин. Зовсім, як жителі доіндустріальної Європи.
Генії не сплять?
Втім, в сучасному світі звичка спати двічі подекуди ще залишається, хоч вона і кардинально змінилася. Наш «другий» сон перед світанком м’яко перетворився в післяобідній відпочинок – так звану, тиху годину або, як його романтично називають в південних країнах Європи, сієсту. В Іспанії, Італії та Греції цей звичай до сих пір дуже популярний: нетривалий сон посеред робочого дня покращує циркуляцію крові, попереджає стрес і в цілому дає організму додатковий резерв сил, щоб «дотягнути» до вечора.
Відомо, що денним сном не нехтував і британець Уїнстон Черчилль, не відмовляючись від цієї звички навіть під час війни. Політик спав в цілому по п’ять годин на день, а післяобідній відпочинок був для нього якоюсь рисою, що розділяє добу «на два або хоча б півтора дня».
Але потрібно розуміти, що добовий патерн Черчилля – не єдиний оригінальний і «авторський» метод набиратися сил. Історія знає чимало прикладів, коли великі уми людства не спали і по двадцять годин на день, відводячи собі на сон зовсім небагато часу. Так, Наполеон відпочивав чотири години, а Леонардо да Вінчі, як кажуть, взагалі спав шість разів на добу по двадцять хвилин (всього – 2 години).
Власний ритм свого часу виробив і знаменитий американський архітектор Річард Бакмінстер Фуллер, який дуже любив різні експерименти над природою людини. Дослідник прожив два роки, відпочиваючи по півгодини чотири рази в день з рівними проміжками між сном, про що в 1943 році він із задоволенням розповів читачам журналу Time. Правда, практику цю досить скоро довелося припинити, адже найближче оточення архітектора продовжувало жити за стандартним ритмом і далеко не завжди було готове підлаштуватися під ненормований графік Річарда. Але, так чи інакше, патерн, розроблений Фуллером і названий ним «Дімаксон», був зафіксований і використовується до цих пір сліпхакерами в їх вічних експериментах над собою.
Спати часто і по чуть-чуть
Головна мета поліфазного сну – збільшити час продуктивного неспання до 20, а то і до 22-ох годин, не позбавляючи організм необхідного йому відпочинку. Так-так, прихильники цього методу вважають, що ми цілком можемо відновитися після добової активності всього за дві години. Досягається цей ефект за рахунок виключення фази так званого повільного сну, коли пульс сповільнюється, дихання стає рідшим, а температура тіла знижується. У нормі – тобто коли ми спимо раз на добу – ця фаза в загальному становить близько 80% всього відпочинку. Для того ж, щоб підзарядитися оперативно і ефективно, достатньо залишити тільки фази швидкого сну, під час яких відпочиває безпосередньо мозок. При такому сні людину розбудити дуже складно, а сама вона, як правило, саме в цей час бачить барвисті сни.
Як нескладно здогадатися, прихильники поліфазного сну вважають останній факт приємним бонусом такого виду відпочинку, адже в цьому випадку людина здатна запам’ятовувати свої сновидіння, а в деяких випадках і заглянути у власне підсвідоме, щоб згенерувати нові та креативні ідеї.
Чи це не є поясненням геніальності тих, хто мало спить? У спробах наблизитися до великих умів сліпхакери по всьому світу пробують на собі кілька режимів відпочинку – від «Дімаксона», про який ми вже розповідали вище, до абсолютно жорсткого графіка, якого дотримувався Нікола Тесла 2 години ночі і 20 хвилин вдень.
Не менш популярним сьогодні є і так званий режим Uberman, при якому людина спить шість разів по двадцять хвилин через рівні проміжки часу. Як зрозуміло з назви, такого графіка можуть дотримуватися тільки надлюди (від нім. Über – «понад»). Втім, для багатьох настільки претензійна назва залишається, скоріше, викликом, ніж застереженням.
Адепти поліфазного сну не відчувають ілюзії і розуміють, що в перший час організм буде відчувати стрес: частіше хворіти, втрачати квітучий вигляд, відчувати депресію і так далі. Втім, вони також обіцяють, що після адаптації, ви навчитеся «відключатися» абсолютно в будь-який час і в будь-якому місці – в машині на парковці, в громадських місцях або ж у кімнаті відпочинку, якщо така передбачена у вашому офісі. «Я важко звикала до цього, – ділиться своїм досвідом від режиму Uberman Мері Ставер, менеджер з Бостона, виданню Telegraph. – Але з огляду на всі переваги, воно було того варте». Жінка також додала, що в той період, коли вона захоплювалася поліфазним сном, їй доводилося ставити будильник, щоб прокидатися чітко через двадцять хвилин, проте з часом її організм навчився прокидатися сам на 19-й хвилині.
Кому підійде?
Недосипання – чума сьогоднішнього дня – нікуди не зникне, якщо добова норма активності сучасної ділової людини, вимушеної добиратися на роботу в центр або на інший кінець міста п’ять разів на тиждень, залишиться на колишньому рівні. Стрес, блакитні екрани смартфонів, що пригнічують мелатонін, шум, – все це неминуче впливає на якість і кількість сну, і навіть якщо середньостатистичний працівник середньостатистичної компанії буде спати свої “законні” 7-8 годин, вірогідність того, що він дійсно виспиться, буде дуже мала.
Але скорочувати робочий день сучасні роботодавці навряд чи захочуть, а ось визнати, що працівникам може знадобитися додатковий час для сну – це вихід. Не випадково, в західних компаніях, пов’язаних, правда, в основному з високими технологіями, передбачені спеціальні кімнати для відпочинку, а графік роботи часто можна підкоригувати на зустрічах з рекрутером.
Інше питання, чи дійсно сон по двадцять хвилин шість разів на день необхідний кожному конкретному працівникові. Важливо розуміти, що генії минулих століть спали нестандартно, так як їх графік часто залежав виключно від них самих. При цьому їх робота носила розумовий і творчий характер, так що в цілому не дивно, що художники, політики, винахідники і бізнесмени прагнуть жити саме в такому режимі – і то, кожен з них, як правило, розробляє свій власний графік, не орієнтуючись на вже готові шаблони.
Навіть сліпхакери на сьогоднішній день відзначають, що протягнути в такому режимі довго – неможливо, і через рік, два або десять років людина все одно зривається. З іншого боку, практикувати такі способи відпочинку періодично не забороняється – особливо якщо на носі дедлайн проекту.
