Відомо, що стрес і здоров’я серця взаємопов’язані. Однак, не кожен стрес викликає серцево-судинні проблеми.
Хронічний психологічний стрес підвищує активність запальних імунних клітин, які, не знайшовши в організмі ніяких інфекцій, починають формувати в судинах атеросклеротичні бляшки. Відомо, що сильні негативні емоції погано позначаються на серці: отримавши якусь неприємну новину, або сильно посварившись, наприклад, з начальством, ми ризикуємо заробити серцевий напад. Хоча, треба сказати, деякі дослідники сумніваються в тому, що застереження на кшталт «заспокойся, побережи своє серце» мають великий сенс.
Сильний і хронічний стрес: їх вплив на серце
Рік тому дослідники з Колумбійського університету опублікували статтю, в якій стверджують, що зв’язок між сильним стресом і проблемами з серцем дещо перебільшений.
Однак крім сильного і, скажімо так, одноразового стресу є й інший, постійний, сильно розтягнутий у часі. Причиною його можуть бути, наприклад, погані відносини з людиною, з якою ви змушені постійно спілкуватися, або постійні проблеми з роботою, або ще щось в тому роді. Вважається, що такий хронічний психологічний стрес теж збільшує ймовірність серцево-судинних проблем.
У ряді медичних досліджень було показано, що у людей, що зазнали тривалого стресу, частіше розвивається атеросклероз, який, як відомо, призводить до закупорки кровоносних судин. Однак що за механізм пов’язує стрес з судинними проблемами, довгий час залишалося незрозумілим.
Атеросклеротичні бляшки, що виникають на стінках судин, складаються не тільки з холестерину та інших жирів – в них міститься значна частина імунних клітин, моноцитів і нейтрофілів. Ці клітини відіграють важливу роль в запальній реакції, яка при атеросклерозі починається в судинних стінках.
Маттіас Нарендорф (Matthias Nahrendorf) і його колеги з Гарварду, Массачусетського технологічного інституту і Фрайбурзького університету звернули увагу на те, що рівень нейтрофілів і моноцитів в крові помітно підвищується, якщо людина відчуває хронічний стрес. Природно, дослідникам прийшла в голову думка, що імунні клітини якраз можуть бути тією самою сполучною ланкою між стресом і серцево-судинними захворюваннями.
Зріз через коронарну артерію, в якій через атеросклероз виявився майже повністю закритий просвіт судини.
Для перевірки гіпотези було проведено ряд експериментів з мишами. Тварин протягом 6 тижнів тримали в хронічному стресі: регулярно перевертали клітку, швидко і різко змінювали режим освітлення та соціальне оточення (в останньому випадку переводили з «одиночних камер» в клітку з натовпом інших мишей і назад). У порівнянні з мишами, що жили спокійним життям, у стресованих особин – так само, як і у людей – підвищувався рівень моноцитів і нейтрофілів.
Стрес підвищує в крові рівень гормону норадреналіну, який, як з’ясували дослідники, зв’язується з рецепторним білком на поверхні особливих клітин в кістковому мозку, що підтримують там потрібну молекулярно-хімічне середовище для розвитку стовбурових клітин крові. Через норадреналін службові клітини змінюють хімічне оточення в кістковому мозку, і в результаті стовбурові клітини починають набагато більш активно проводити нейтрофіли і моноцити.
Така реакція на стрес біологічно цілком виправдана: коли тварина потрапляє в неприємну ситуацію, це часто означає, що їй доведеться битися, тобто отримувати поранення. Щоб швидко впоратися з ранами і не допустити інфекції, потрібно простимулювати імунітет. Однак в разі хронічного стресу ситуація інша: ніяких ран та інфекцій не передбачається, однак психологічні стресові сигнали продовжують надходити. В результаті імунітет активується вхолосту.
У статті, опублікованій в Nature Medicine, дослідники пишуть, що у мишей під дією стресу розвивався атеросклероз, і атеросклеротичні бляшки в судинах за своєю структурою належали до найбільш неприємного їх різновиду – до тих, які частіше за інших можуть відколюватися від поверхні стінки судини і йти у вільне плавання, погрожуючи створити тромб. Коли адренорецептор у клітин в кістковому мозку блокували, то у мишей число бляшок в судинах було меншим, і, що важливо, в цих бляшках падав рівень імунних клітин.
Автори роботи роблять висновок, що зв’язок між стресом і атеросклерозом дійсно здійснюється за рахунок імунних клітин, чия активність підвищується під впливом стресового гормону. Коротко про результати досліджень пише ScienceNOW.
Практичне значення роботи безсумнівне. Атеросклероз – одне з найбільш поширених і найбільш неприємних захворювань, з іншого боку, стресу в сучасному світі теж повнісінько, причому зазвичай ми маємо справу з «безглуздим» хронічним психологічним стресом, що повторюється день у день, і нам дуже потрібні якісь ліки, які захищали б нас від стресових проблем з судинами.
Зрозуміло, що атеросклероз – хвороба багатофакторна, і один лише стрес тут нічого не вирішує. Але, якщо вдасться знешкодити хоча б один з факторів, це вже буде великим медичним досягненням.
