Користь морепродуктів ні в кого не викликає сумніву. Це настільки в’їлося в нашу підсвідомість, що ми навіть не намагаємося поставити під сумнів якість морської гастрономії. Тим часом у всьому світі екологи та лікарі б’ють на сполох з приводу забруднення морських акваторій відходами промислового виробництва, зараження і – часто на цьому грунті – мутації морських мешканців, які в такому вигляді позначаються на здоров’ї людей найбільш непередбачуваним чином.
Ім’я Курда Оддекалва, ймовірно, скоро стане прозивним в Норвегії. А серед фермерів, які вирощують норвезький лосось в штучних водоймах, – це ім’я вже як страшилка. Засновник норвезького Союзу охорони природи еколог-активіст Курд Оддекалв вже багато років веде війну з господарствами, що вирощують лосося. Те, як фермери це роблять, Курд вважає варварством, а вироблену рибу – найтоксичнішою їжею в світі.
Активіст вважає ситуацію з рибою в його країні катастрофічною. Пов’язано це, за його словами, з умовами розведення лососевих. На маленькій фермі в рік виводиться до двох мільйонів (!) особин. Через сильну скупченість риба хворіє. Некроз підшлункової залози, інфекційна анемія стали нормою для вирощеної в неволі риби. На стіл в будь-якій країні світу вона потрапляє саме в такому стані. Люди, які заробляють на її продажі, роблять все можливе, щоб ця інформація не дійшла до споживача.
Оприлюднити всю правду про норвезький лосось Оддекалву допомогли французькі журналісти Ніколя Даніель і Луї де Барбейрак. Вони пішли в багатомісячне плавання з метою вивчення зсередини рибної промисловості. Норвегія, Данія, Швеція, а ще в’єтнамські постачальники штучно вирощеної морської риби – все побачене відбилося в їхньому фільмі. У ньому, наприклад, використані записи Курда Оддекалва, де добре видно, як працівники рибних ферм виливають у водойми з рибою бочки пестициду, який «славиться» своїм нейротоксичним впливом. При цьому на самих робітників одягнені захисні костюми і протигази, що, цілком природно, наводить на думку про отруйну природу речовини, з якою працюють люди.
Робиться це з метою знешкодити рибу від безлічі захворювань, які просто не можуть не виникати в таких умовах. До хворої риби додаються отруйні речовини, які і роблять її м’ясо, як сказав Курд Оддекалв, найтоксичнішим в світі.
З цим згоден і токсиколог з Франції Жером Рюззен. Він провів дослідження норвезького лосося і зробив висновок про дуже високий ступінь його забруднення. За твердженням французького токсиколога, ця риба в п’ять разів перевищує показники по шкідливості і токсичності в порівнянні з будь-якими іншими морепродуктами.
Однак якщо ви сподіваєтеся знайти здорові морепродукти, здобуті у відкритому океані, то це – марна справа. Розвиток промислового виробництва в усьому світі ніяк не міг не відбитися на морських глибинах. Потрапляють туди нафтові та інші промислові продукти переробки, які не залишили жодної надії на вилов нормальної риби. Фахівці Орегонського університету (США) застерігають від регулярного споживання морепродуктів, виловлених у відкритому морі, так як в них можуть міститися отрути і токсини, які можуть завдати непоправної шкоди здоров’ю.
Вчені університету Орегони пов’язують це ще і з глобальним потеплінням, що веде до зростаючої кількості токсинів, які потім накопичуються в тілі молюсків. Встановлено прямий зв’язок між підвищенням температури води в океані і збільшенням кількості домоєвої кислоти. Ця отрута, яку ще називають «кислота зомбі», викликає амнезію при отруєнні молюсками. У зоні ризику – мідії, сардини, морські гребінці, креветки.
Ряд морських мешканців активно накопичують в своєму організмі ртуть. Вчені Гарвардського університету після ряду досліджень назвали «найбільш ртутних» мешканців морів: це Кафельников, акула, меч-риба, королівська макрель. А улюбленого багатьма тунця вони ж рекомендують їсти вагітним жінкам і дітям в кількості не більше 170 грам в тиждень.
Крім ртуті, гарвардські вчені виявили в морських мешканців великий вміст свинцю, який збільшує ризик виникнення ревматоїдного артриту, аутоімунних захворювань, системного червоного вовчака та інших.
Особливо варто побоюватися любителям вживати молюски в сирому вигляді. У 1988 році в Китаї це призвело до епідемії жовтухи. Вчені різних університетів США зайнялися дослідженням спалахів гастроентеритів, які періодично виникають після відвідування американцями японських ресторанів. З’ясувалося, що зараження молюсків інфекціями, властивими людині, відбувається через безвідповідальність самих людей. Каналізаційні стоки великих міст часто не проходять належної обробки. Потрапляючи в море, вони розносять інфекції людей, заражаючи цим морських мешканців. А ті, в свою чергу, накопичуючи віруси у себе в організмі, потім повертають їх людям. Крім гепатиту, гастроентеритів, мешканці морів розносять інфекцію Норфолка, ротавирусну, аденовірусну, ентеровірусну інфекції.
І наостанок інформація для тих, хто вважає, що черв’яки, гельмінти, аскариди водяться тільки в річковій рибі. Не сподівайтеся. Японія, де найвище споживання морської риби – один зі світових лідерів по захворюваності анізакідоз. Личинки круглих черв’яків містяться майже в 100 відсотках оселедцевих Північного і Балтійського морів. Суші з окуневих, лососевих, тріскових гарантують «новоселів» у вашому організмі. Щоб цього не сталося, назавжди відмовтеся від вживання риби, яка не пройшла теплову обробку.
