Іноді не треба нікуди їздити, щоб зрозуміти, як у далеких краях не вистачає найголовнішого – самого себе. Тож не дивно, що авторки цих книжок, розповідаючи про свої мандри чи то світом, а чи власною свідомістю, пропонують те, що справді пережили, виходили, вимріяли…
Юлія Чернінька. Гільдія м’ясників. Червоногород. – Одеса: Картуш, 2020
За сюжетом цього роману – містичного, готичного, любовного і такого, що увібрав у себе майже всі жанри сучасного чтива, від трилера і детектива до мелодрами – головний герой, столичний артист балету приїздить у рідні Заліщики. І все, як годиться, закрутилося! По-перше, саме місто, славнозвісна «українська Рів’єра», європейський курорт початку ХХ століття, що розмістився наче в граалі гірського каньйону, виявилося місцем сили, яких у всьому світі лише чотири, оскільки довкола – поклади урану, що утворюють портал у безсмертя. По-друге, відпочити і написати книгу, як збирався, нашому герою навряд чи вдасться, оскільки вир подій затягує його у справжню відьомську історію, В якій розкриваються таємниці і прадавньої Гільдія м’ясників, і магічних ритуалів її учасників, і навіть життя самого героя. А вже екзотичні персонажі, показ мод на мосту над Дністром, порожні могили на цвинтарі, загадкові вбивства, кохання з відьмою та інші пригоди не залишать часу на роздуми, окрім як негайно взятися за читання роману. В якому, окрім нашого захоплення, навіть про згаданий час подбали: «На капищі, що розміщене точно в центрі Глáзниці, є три порожні капсули. В них завжди має лежати магічна тріада (Око Єдинорога, Ріг Єдинорога та Лялечка Єдинорога). Усіх цих артефактів давно немає на капищі. М’ясники довго стримували стрілку хроносу. Чим швидше вона рухається, тим більше сплющується в Заліщиках час». То варто поспішати, читаймо!
Таїсія Наконечна. Життя під парасолею. – Чернівці: Видавництво 21, 2019
Збірка цієї авторки, як сама вона попереджає – це справжня мозаїка, яку вона збирала по скельцю протягом кількох років, і лейтмотив якої – заклик любити життя й цінувати кожну неповторну його мить. Тож не дивно, що все починається розповіддю про Того, хто творив наше життя, і як ми потім з ним повелися, продовжується попередження про потоп з кухонного крану, а завершується реквіємом за Незабудкою. Іноді героїня перевтілюється у мешканців цього світу – тваринок і предмети, друзів і недругів. Ось кішка розповідає свою історію, ось приятель розмовляє французькою, а ось тарілка, наговорившись, «знову стає тарілкою, моєю улюбленою, з кольоровим півником». Таким чином, «біблійна» метафорика створює відповідний настрій, коли звична буденщина набуває рис чарівної казки, в яку можна вірити чи ні, але байдужим вона точно нікого не залишить. «Весна встає і йде, – продовжує героїня. – Вона зникає у вікні, розчинившись у морозному березневому повітрі, забравши з собою білокрилих ворон, чорну заметіль і мою улюблену тарілку з кольоровим півником… Залишає тільки крихітні гори на підвіконні, з яких через тисячі років виростуть мої Карпати…»
Діна Рубіна. Бабин вітер. – Х.: Фабула, 2020
Авторка цього роману має українське коріння, мешкаючи нині в Ізраїлі. Тож не дивно, що тема ностальгії «за справжнім» – основна в її історії про героїню, просту жінку з єврейської родини. Радянське дитинство в Києві, стрибки з парашутом, кохання, раптовий переїзд до Америки, де вона залишається назавжди. Животіє, працюючи косметологом, так і не зумівши оговтатися після втрати батьківщини. У романі тісно переплетені спогади про радянські комуналки, київські ринки, а також сучасний Нью-Йорк з його людським виром на вулицях, гонитвою за заробітком, постійним потоком клієнтів, що відвідують салон героїні роману. Епіляція, манікюр, душевні звіряння, розмови, сповіді – все змішалося у цьому калейдоскопі трагічних, комедійних і драматичних подій.
Ксенія Фукс. 12 сезонів жінки. – Чернівці: Видавництво 21, 2020
Головна героїня цього, умовно кажучи, роману – це сучасна жінка. Насправді ж це 12 новел, об’єднаних між собою головними персонажами, але не пов’язаних хронологічно, присвячені соціальним та психологічним проблемам, з якими стикається сучасна жінка. Кар’єра або дитина? Як протистояти насиллю? Як визначити власну сексуальну ідентичність? Чи дійсно кохання та війна крокують поряд одне з одним? Ці та інші запитання ставлять собі 12 героїнь книжки. «Коли я повернувся додому, перше, що зробив, відкрив її профіль, аби знайти ознаки її лесбійності, ніби не хотів вірити чи ніби не міг повірити, що таке могло бути, – згадує герой однієї з новел. – Жінка з такими ногами не могла бути з жінкою. Але зловив себе на думці, що навіть не запам’ятав зовнішність конкурентки. Це все одно не мало значення, Фотографій приватного життя, за винятком тих, на яких її «затегали», Софія не постила. Цікаво, чому ж вони на тій вечірці були не разом? Можливо, це несерйозно чи щось зовсім нове. Чорт. Мене починало вибішувати, що я постійно про неї думав. Навіть вже був готовий написати нашій спільній знайомій, щоб розпитати про все. Але як таке розпитаєш. «Слухай, а ти знаєш, чи в Софії з тією все серйозно?» А вона точно «така»? Все це було жалюгідно. Тому я подзвонив приятелю, ми пішли в кнайпу, де я напився в дупу».
Людмила Загоруйко. Конец географии. – К.: Каяла, 2019
З цього регіону вийшов в люди «Станіславський феномен» сучасної літератури з Юрієм Андруховичем на чолі, фестиваль фантастики «Мантикора», заснований Володимиром Єшкілєвим та культовий журнал «Четвер» за редакторством Юрія Іздрика. Тож чим цінний досвід цього краю в житті та мистецтві, здавалося б, зрозуміло. Утім, у своїй новій, четвертій за рахунком, книзі «Кінець географії» авторка розмірковує саме над взаєминами людини і природи Закарпатського регіону. Непрості умови життя горян, суворий клімат, історичні течії зумовили своєрідний менталітет тамтешніх мешканців. Авторка описує своєрідні людські характери на тлі прекрасної природи Карпат, розкриває глибини людських доль, часом трагічних. Книжка заворожує читача своєрідною манерою оповіді і незвичайними сюжетами «прикарпатської» міфології.
Автор Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Жіночий Світ
