Іноді таки надходить час говорити про найпотаємніше, що зазвичай виявляється всього лише штампами і стереотипами, хоч би в якій галузі вони існували – від політики і медицини до сексу і бізнесу. Тож усі автори цих книжок намагаються розвінчати існуючі міфи, пишучи нову та відверту історію співіснування з буденними речами, від яких іноді залежить наше життя.
Наталія Лелюх. Відверта розмова про жіноче здоров’я. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018
Перша частина цієї напрочуд практичної, оптимістичної, дотепної книги, написаної популярною блогеркою і професійною лікаркою – присвячена, по суті, розбору польотів. Які існують схеми лікування, як поводитися в кабінеті лікаря-гінеколога, які ситуації неприйнятні в принципі. «Лікарю, якщо я зараз не змоду прооперуватися (робота, діти, гроші, відпустка, та ін..), а прийду до вас через 3-4 місяці, нічого ж страшного не трапиться?» Ці та інші актуальні для здоров’я жінки питання – важлива частина лікарською етики, яка на це відповідає: «Лікарі не боги, хоч і знайомі з мовою Бога». У другій частині – розмова про правила існування з мікробною флорою, а вже третя, найбільш інтимна – про сакральні знання щодо гормонів, схуднення, особливості обміну речовин. Авторка детально роз’яснює, які нюанси допоможуть установити точний діагноз, які аналізи його підтвердять, а на які ви просто викинете купу грошей; як лише з одного погляду на рецепт визначити, що перед вами непрофесійний та недобросовісний лікар, та ще багато іншого про вагітність, менопаузу, сімейний анамнез, замісну гормональну терапію… «Я страшно жити! – вигукнете ви, – роз’яснює авторка свій підхід. – А я, закинувши ногу за ногу, заперечуватиму: «Не страшно!» Цеглина на голову теж страшно, але ж ви не емігруєте до Африки, де скрізь солом’яні хатинки?» У такий спосіб, як бачимо, викорінюються стереотипи про жіноче здоров’я, дотримуючись яких жінки в кращому випадку не досягають прогресу, а в гіршому – завдають собі шкоди.
Даґ Ейстейн Ендшьо. Секс та релігія. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2017
У книжці відомого норвезького науковця і правозахисника чимало відомостей не лише про «еротичність» сучасної культури стосунків, але й величезний масив інформації щодо непростих стосунків між сексом і різноманітними релігіями протягом всієї історії людства й у різних світових культурах. Зокрема розглядається проблема допустимості чи заборони статевих стосунків за межами шлюбу; ставлення різних релігій до дозволу священикам займатися сексом, до гомосексуальних статевих стосунків і сексу між представниками різних рас, до сексуального самозадоволення тощо. Загалом це захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, з яких стає видно, що від давніх часів основний релігійний акцент робиться на чоловіків, і сексуальність жінки визначається з огляду на її стосунки з ними. Тоді як чоловіки зазвичай можуть мати декількох жінок, як у шлюбі, так і поза ним, натомість головним релігійним правилом щодо жінок є те, що жінка сексуально обмежена тільки одним чоловіком, не завжди на все життя, але, звичайно, не більше одного за раз. Тож не дивно, що релігійні заборони, які регулюють поведінку гетеросексуальних жінок, сьогодні обговорюються рідше, ніж заборона гомосексуальності, хоча мають значно довшу історію.
Ірвін Ялом. Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта. – Х.: Клуб Сімейного дозвілля, 2017
Коли автор цієї книжки – відомий лікар-психотерапевт – збирав свою групу для колективної терапії, він навіть помислити не міг, що стане письменником. І лише вислухавши всіх своїх пацієнтів і випробувавши ідею застосування екзистенціальних переживань у терапії, зрозумів, що лише художнє оповідання зможе розкрити суть трагедій, з якими йому довелося зітнутися. Отже, десять оповідок, десять типових історій, які розгораються до рівня притчі. У кожній із цих оповідей між рядками чутно: «Я хочу! Я хочу!» Одна пацієнтка плаче: «Я хочу повернути мою померлу доньку», але в той самий час не піклується про своїх двох синів. Інший грубо заявляє: «Я хочу трахати кожну жінку, яку бачу», а у самого рак лімфатичної системи вже проник до кожної клітини хворого тіла. Ще один скиглить: «Я хочу, щоб у мене були батьки, справжнє дитинство» – та ридає над трьома листами, котрі не в змозі розпечатати й прочитати. Одна стара леді хоче бути вічно молодою, бо не може вилікуватися від нав’язливого кохання до чоловіка, молодшого від неї на тридцять п’ять років. Причому завдання автора було не змусити героїв своїх оповідань стати інакшими, а зрозуміти, як вони витворилися на персонажів, які живуть кожен у своїй казці.
Валентин Бадрак. Выйти замуж за принца и сделать его королем. – К.: Брайт Букс, 2017
З одного боку, цю книгу можна використовувати, як «живий» тренінг, оскільки вона містить концентрований історико-культурний матеріал для створення майже ідеальних зразків дружби, шлюбу та інших творчих відносин. Причому автор наполягає, що його творіння – це книга-досвід, розказана самими жінками і записана чоловіком. І читаючи її, мабуть, не варто забувати про те, що відповідно до народної мудрості, за кожним великим чоловіком стоїть велика жінка. Також з точки зору чоловіків, шлюб – це таємна угода, яка передбачає підтримку принца, з якого вилупиться король. Натомість з точки зору жінок шлюб – не угода, а скоріше, обіцянку рости разом. Вони і зростали зі своїми королями, ці самі принцеси – «не якісь примарні ефірні істоти, але впевнені в собі індивідуальності, які ясно усвідомлюють свої бажання та шляхи персональної реалізації», і про яких розповідається в цій книзі. Лев Толстой і Софія Берс, Фріда Кало і Дієго Рівера, Мерседес Барча Пардо і Габріель Гарсіа Маркес, Сальвадор Далі і Галина Дьяконова, Пабло Пікассо і Ольга Хохлова …
Лаура Есківель. Пишемо нову історію. – Л.: Кальварія, 2017
Підходячи до вирішення буденних проблем з точки зору науки (нехай навіть популярної), авторка цієї книжки вимальовує незатишну, але цілком справедливу картину майбутнього. Наприклад, якщо прямувати шляхом грошей, то прийдемо до джерела корупції, а вона приведе нас до соціальної організації, що функціонує на основі єдиної думки: «спочатку – це я, потім – це я, і далі – знову я». У такий спосіб нам зокрема представлено економічну систему, що ґрунтується на екстремальному індивідуалізмі. За ведиким рахунком «Пишемо нову історію» – запрошення до дії. Особисте, «наукове», засноване на «приватній драматургії». «Щоб ми не залишалися осторонь, коли нас ігнорують, або в ролі «Сплячої красуні», яка існує, не існуючи, яка слухає і не чує, яка бере участь, не беручи участі, – попереджає автор. – Її присутність демонстративно пасивна, летаргічна, неспроможна. Нас хтось найняв грати цю роль? Хтось із вас погодився її грати? Чи ви просто належите до групи тих, хто подав у відставку, вважаючи, що жалюгідне існування, пекельний шлюб, уряд убивць та крадіїв – це той хрест, який ви маєте нести до кінця свого життя?»
Автор Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Жіночий Світ
