Дисморфофобія – серйозний розлад, при якому пацієнт зациклений на уявній потворності свого тіла. Скарги, як правило, спрямовані на недоліки обличчя, волосся і голови (негарна посмішка, нерівні губи або деформований череп), але можуть виражатися і у невдоволенні всім тілом.
Ледь помітний недолік перебільшується до таких розмірів, що це заважає нормальним відносинам і знижує якість життя. Людині неможливо довести, що її потворність не має нічого спільного з реальністю, і ще важче переконати її піти до лікаря. Люди не усвідомлюють, що це психологічна проблема, і схильні витрачати гроші на косметологів, пластичних хірургів, ортодонтів і дерматологів.
Дисморфофобія починає проявлятися зазвичай в підлітковому віці і може передаватися у спадок, хоча найчастіше виникає через неправильне виховання. Фізіологічними причинами розвитку дисморфофобії можуть бути порушення в лімбічній системі і тих областях мозку, які відповідають за обробку візуальної інформації. Фактором, що сприяє виникненню розладу, є також брак серотоніну.
Переконання у власній потворності призводить до тяжких наслідків: соціальної фобії, обсесивно-компульсивному розладу, депресії і спроб самогубства. 55% хворих не можуть завести друзів і не вступають в шлюб. 20% не мають роботи.
Як відрізнити даний розлад від особливостей характеру,або, приміром, меланхолійного темпераменту?
1. Уявний дефект або взагалі відсутній, або настільки незначний, що практично непомітний для оточуючих. Тим не менш, людина постійно дивиться у дзеркало і не може спокійно пройти повз поверхні, що відзеркалюють (вітрини, вікна). Іноді буває навпаки: в будинку забираються всі дзеркала, щоб не бачити своєї «потворності».
2. Хворому здається, що всі навколо обговорюють його уявний дефект. Декому потрібні постійні підтвердження своєї недосконалості, а якщо цього не відбувається, настає розчарування.
3. Думки про «недолік» займають більшу частину часу. Інші аспекти життя (робота, сім’я) відходять на другий план.
4. Для приховування «потворності» постійно використовуються різні елементи: перуки, капелюхи, макіяж, спеціальний одяг.
Лікування дисморфофобії
Найбільший ефект дає когнітивна поведінкова терапія, яка допомагає усвідомити негативні переконання і навчитися контролювати думки. Люди починають більш позитивно ставитися до своєї зовнішності і бачити себе в реальному світлі. У важких випадках застосовують антидепресанти: флуоксетин, флувоксамін і циталопрам. Вони добре зарекомендували себе в лікуванні дисморфофобії, але, як і всі подібні препарати мають побічні ефекти.
