Класичний український рецепт смачної густої підливки – до вареників, налисників, галушок тощо. Назва цієї підливки походить від слова «вмочати», бо саме так і роблять – вмочають в соус ту чи іншу улюблену страву.
Може бути як солона, так і солодка маченка (на Закарпатті вона має назву мачанка) – в залежності від того, що в неї будуть вмочати.
Найпопулярніший рецепт маченки:
Поріжте ріпчасту цибулю на дрібненькі кубики, посоліть і покладіть на розігріту пательню з олією, щоб гарно засмажилася. Поки смажиться, розведіть у склянці молока столову ложку з горбиком борошна. Гарно вимішайте в однорідну масу. Можна додати улюблені спеції. Коли цибуля набуде золотистого кольору, вилийте на пательню, безперервно помішуючи, розведену молочно-борошняну суміш. Помішуйте, щоб борошно не збилося в глюдзики.
При сучасних кухонних можливостях навіть згрудковану маченку можна врятувати, гарно збивши вже готову міксером або блендером, який можна занурювати в гущу страви. А наші бабусі міксерів не мали – вони користувалися дерев’яними колотушками. То таке кухонне причандалля, виготовлене з міцної палички, що мала багато гілочок. Ті гілочки обрізалися, залишаючи на кінці палички невеличкі обрубки (2-3 см). Отим «йоржиком» і розколочувалася на пательні під час приготування маченка. Наші бабці-прабабці були такими вправними газдинями, що тими колотушками збивали маченку в однорідну масу не гірше, а то й ліпше, ніж тепер можна це зробити за допомогою сучасної кухонної техніки.
Під час посту до вареників з картоплею чи капустою маченка заколочувалася не на молоці, а на воді.
Маченку можна готувати і м’ясну та грибну. Для цього перед тим, як її заколочувати, можна підсмажити на пательні невеличкі шматочки м’яса з цибулькою або ж грибів з цибулькою. Можете вигадати і власний рецепт, адже саме господині-експериментаторки чи кухарі, що мали сміливість шукати нові поєднання смаків, свого часу і повигадували безліч рецептів смачних та корисних страв, якими упродовж сторіч користується людство.
До сирників, солодких налисників, вареників з вишнями чи солодким сиром можна приготувати солодку маченку – аналог заварного крему. Розтопивши в посудині, що не пригорає, шматочок вершкового масла, залийте, помішуючи, суміш зі склянки молока, двох ложок цукру та двох ложок без гірки борошна. Покращить смак такої маченки пачечка ванільного цукру. Можна ще додати какао, тоді отримаєте шоколадну маченку. Головне, щоб вона була трохи рідшою за заварний крем, тоді нею можна поливати страву або ж вмочати.
Що ж стосується сирників, то одна моя знайома якось поділилася досить цікавим рецептом, як приготувати їх так, що можна буде не те, що пальчики облизати, а мати залізну силу волі, аби їх разом з сирниками та підливкою, в якій їх доводити до остаточної готовності, не з`їсти.
Так от, підсмаживши сирники до золотистої скоринки, складаємо їх у невеликий казанок або ж глибоку пательню. Коли вже всі сирники досмажені і складені, щедро присипаємо їх зверху цукром, кришимо та розкладаємо по всій поверхні сирників грам сто вершкового масла, ще й виливаємо з півсклянки молока. Потім ставимо казанок на мінімальний вогонь і закриваємо кришкою. Таким чином ми ніби двох зайців убuваємо: по-перше, якщо котрийсь із сирників при підсмажуванні добре не пропікся всередині, то в такому солодкому товаристві всі вони вже точно дійдуть до потрібного стану, а по-друге, масло розтопиться, цукор розтане, усе це розчиниться у молоці, і апетитні сирнички опиняться в обіймах смачнючої підливки-маченки. Можна вже до них більше нічого й не додавати, ні сметани, ні повидла чи ще чогось.
