Лікар завжди задає купу питань, причому більша частина з них неприємна. У відповідь ми часто брешемо і робимо гірше тільки собі.
1. Так, я п’ю всі таблетки, як ви сказали
А ось і ні. Приймати препарати нудно. Іноді навіть важко, тому що треба приймати їх строго по годинах, або тому що вони противні. А зізнатися в цьому ніяково.
Це не просто брехня, а дезінформація, у якої будуть серйозні наслідки.
Лікарю треба знати, чи правильно ви приймали призначені ліки. Якщо ви говорите, що діяли за рецептом, лікар повинен зробити висновок, що препарат не зробив ефекту. Значить, потрібно або міняти лікування, або збільшувати дозування, або переглядати діагноз. Великі дози або більш сильні препарати володіють і серйозними побічними ефектами. Ви ж йшли, щоб вилікуватися, а не щоб заробити пару нових хвороб.
Краще зізнайтеся, що не слідували вказівкам, щоб разом з лікарем ви могли знайти правильний метод лікування.
Іноді доктор може побачити, що ви брешете — результати аналізів підкажуть йому правду. Але відповідальність все одно лежить на вас.
2. Ні, зараз я ніяких ліків не приймаю
Чесно-чесно? Те, що вам здається дрібницею, що не варта уваги, може сильно вплинути на результат лікування. Якщо ви не перерахуєте абсолютно всі ліки, які приймаєте, доктор не зможе спрогнозувати взаємодію лікарських препаратів, а це призведе до небажаних ефектів.
Про що не можна забувати? Про антидепресанти, протизаплідні таблетки, вітаміни, амінокислоти, БАДи, настої і відвари трав, екстракти, Віагру, в кінці кінців.
Пацієнти часто приховують, що якісь ліки їм виписав інший лікар, особливо якщо це був психіатр або венеролог. Або вони начиталися статей про симптоми в інтернеті, після чого самі прописали собі антибіотик, а тепер соромляться. Або вони приймають препарати, які викликають залежність, і не хочуть від них відмовлятися.
У будь-якому випадку, якщо лікар призначить вам інші ліки, то вони можуть вступити в реакцію з тим, що ви звикли пити. Наслідки — підвищений артеріальний тиск, аритмія, негативний вплив на печінку і купа дрібних неприємностей: нудота, розлад травлення, головний біль.
Крім того, деякі симптоми захворювань можуть бути саме побічними ефектами тих ліків, які ви вже приймаєте. Наприклад, тривожність, пригніченість, втома.
3. Я нічого не їв і не пив перед операцією
Пацієнта привозять в операційну, анестезіолог запитує, коли той в останній раз їв або пив. І отримує відповідь: «Весь день нічого не їв». Здається, невинна брехня, але вона обернеться великими проблемами, тому що з анестезією жарти погані.
Не брешіть анестезіологу, щоб не опинитися в реанімації.
Перед плановою операцією пацієнтів попереджають, що шлунок повинен бути порожнім — це необхідний захід передопераційної підготовки. Коли пацієнт перебуває під наркозом, його нижній стравохідний сфінктер (це клапан, який з’єднує шлунок з стравоходом) розслабляється. Тому вміст шлунка може піднятися вгору по стравоходу, потрапити в рот, трахею і навіть в легені. Шлунковий сік — це кисле середовище. Якщо напівпереварена їжа потрапить в легені, це може спровокувати запальний процес аж до пневмонії.
4. Що ви, я майже не п’ю
Ніхто не хоче зізнаватися в любові до спиртного. Але доктору розповісти треба. Тому що спроби заховати Джина відтягнуть постановку діагнозу і лікування.
Канадські експерти випустили посібник, в якому розповідають, скільки алкоголю можна вживати: не більше 2-3 порцій на день (близько 100 г міцного алкоголю). При цьому багатьом людям пити взагалі не можна. Все, що вище лімітів, може нашкодити здоров’ю: почнуться проблеми з серцем, судинами, системою травлення.
Якщо ви скаржитеся на високий тиск або болі в животі, але при цьому приховуєте свої близькі стосунки з алкоголем, ви змушуєте лікаря йти не тим шляхом. Крім того, алкоголь впливає на дію деяких ліків.
Людей із залежністю брехня може навіть вбити.
Наприклад, якщо вони потраплять в лікарню і у них розвинеться сильний абстинентний синдром. Не всі залежні від випивки люди виглядають як типові алкоголіки, і якщо лікар не буде знати про проблеми зі спиртним, то може пропустити початок синдрому.
Загалом, не треба брехати доктору, що ви не п’єте. І не треба боятися осуду (чого вже приховувати, деякі лікарі можуть пити побільше пацієнтів).
5. Ні-ні, я не курю
Курці приховують свою звичку від лікаря. Часто люди кажуть, що кинули палити. Днів п’ять тому, наприклад. Або взагалі вчора. Такої відповідальної заяви недостатньо, щоб відмовитися від тютюну, особливо при багаторічному стажі куріння.
Пацієнти соромляться зізнатися у шкідливій звичці, але лікарю треба розповісти все. Лікар, знаючи про куріння, призначить додаткові аналізи, підкаже, на які неприємні симптоми треба звертати увагу, щоб вчасно помітити рак, ХОЗЛ (хронічну обструктивну хворобу легенів), порушення в роботі серця, наближення інсульту — хвороби, пов’язаної з курінням. Лікар навіть допоможе кинути, якщо ви правда цього хочете.
Зрештою, куріння — це звичка, яка шкодить всьому організму.
6. Наркотики? Ніколи не пробував
Хто з власної волі розповість, що дістає десь заборонені препарати? Ніхто і не говорить, поки аналізи не виведуть пацієнтів на чисту воду.
Поставити діагноз наркоману складніше, ніж людині без залежності, якщо не знати, що саме він приймає. Навіть куріння травички завадить засвоїтися антибіотикам, препаратів для розрідження крові, знеболюючим. Наркотики змінюють рівень цукру в крові і підвищують артеріальний тиск.
Навіть якщо ви потрапили в лікарню не через наркотики, про них все одно треба розповісти, щоб лікар зміг прорахувати всі наслідки лікування.
Особливо це важливо, якщо у вас підозрюють інфаркт, тому що багато специфічні ліки не можна приймати разом з наркотиками — від цього тільки погіршиться стан.
7. Я веду здоровий спосіб життя, займаюся спортом, харчуюся правильно
Коли аналізи показують, що рівень холестерину зашкалює, коли тиск дістався до критичних відміток, нерозумно говорити, що зазвичай ви харчуєтеся правильно, просто ось недавно перестали, тому що стреси замучили. Це «нещодавно», швидше за все, триває все життя.
Багато хвороб вимагають зміни способу життя. Змиріться і займіться собою, а не діставайте лікаря проханнями виписати ще таблетки.
Парадоксально, але чомусь пацієнти намагаються виглядати ідеальними в очах лікаря. І брешуть саме про те, що важливо для правильного лікування. “Лікар, я нічого не їм, але все одно товстію”, “ніяких цукерок, а цукор росте”, “я зарядку роблю, а серцю все гірше”.
Але ж дієта і фізкультура — це методи лікування, особливо ефективні при діабеті, захворюваннях серця і печінки. Розкажіть правду, запитайте, що не так з вашим харчуванням і як ввести фізичну активність в розпорядок дня.
8. Я нічим не лікувався
Самолікування-страшна справа, особливо коли про нього не розповідають. Хоча пацієнти часто купують і знеболюючі, і антибіотики, і “таблеточки, які допомогли сусідці / другу / дідусеві”.
Особливо небезпечно приховувати прийом знеболюючих: доктор може пропустити больові симптоми, заглушені таблетками, або виписати ще більше препаратів, що призведе до передозування. Ще один випадок: ви змогли купити сильнодіючі препарати без рецепту, а тепер не хочете про це розповідати.
Вашій печінці все одно, сказали ви лікарю правду або збрехали. Їй плювати, що ви думаєте, ніби попередня пачка не рахується. Печінці просто треба переробити і вивести з організму тонну знеболюючих, якими ви її навантажили.
Виходить, що ви приймали, припустимо, парацетамол — це анальгетик, який входить до складу багатьох знеболюючих. Максимальна доза на добу — 4 грами. Лікар виписує вам препарат з урахуванням того, що ви нічого не вживали. А ви в підсумку перевищуєте дозування і отримуєте в подарунок печінкову недостатність.
9. Ні, тут не болить
Існує дві причини, через які пацієнти приховують симптоми:
- Сподіваються, що лікар не знайде нічого страшного.
- Пишаються тим, що можуть подолати сильний біль.
Це суцільна психологія, але не треба так робити.
Так ховаються маленькі діти, які закривають очі і думають, що раз вони нікого не бачать, то ніхто не бачить їх.
Наприклад, у вас в аорті стоїть стент, який перешкоджає звуженню судини. І ви не говорите про неприємні симптоми, щоб знову не опинитися на операційному столі. Але чим швидше вам проведуть цю операцію, тим менше буде ускладнень.
Або у вас немає коштів, щоб оплатити дороге лікування, тому ви не хочете, щоб лікар виявив захворювання. Але чим більше запущений у вас випадок, тим дорожче лікування.
Деякі применшують симптоми і не говорять про сильний біль в горлі, попереку, плечах. Особливо якщо прийшли на прийом не з приводу цього болю, а через інших симптомів. А даремно: багато захворювань викликають іррадіюючий біль (це біль, який поширюється на великі відстані від вогнища хвороби). І чим раніше ви розповісте лікарю про нібито не пов’язані з основною проблемою болі, тим швидше лікар поставить діагноз і призначить лікування.
10. Так, все зрозуміло
Від 40 до 80% інформації, отриманої від лікаря, ми забуваємо відразу, ледь вийдемо з кабінету. А ту, що залишилася розуміємо неправильно.
Так що поменше кивайте головою, побільше записуйте (краще самі, щоб потім змогли прочитати), потім обов’язково вивчайте.
Окремо записуйте питання, які хотіли б задати на новому прийомі. Тому що тут від нашої пам’яті безпосередньо залежить здоров’я. Як приймати таблетки? Як саме готуватися до аналізів і обстежень? Якої дієти дотримуватися? Все впливає на успіх лікування.
Якщо лікар сказав щось незрозуміле, перепитайте. Якщо він використовує термін, який ви вперше чуєте, попросіть пояснити простими словами. Якщо лікар написав на аркуші призначень щось, схоже на каракулі трирічної дитини, попросіть написати друкованими літерами.
І нічого соромитися. Ви не можете знати все на світі, але вам потрібно розуміти, що з вами відбувається.
