Герої цих книжок знаходяться у пошуку – себе, свого минулого, а також кохання і, звісно, кращої долі. Оскільки автори їх історій добре розуміють, що для того, щоб змінити світ, треба змінитися самому. Чи вдасться це кожному з героїв цих захопливих, драматичних і незвичайних книжок?
Елізабет Берґ. Історія Артура Трулава. – Х.: Віват, 2021
За сюжетом цього роману, його герой Артур Мозес протягом шести місяців після смерті дружини щодня навідується на її могилу. Зазвичай мовчки обідає на цвинтарі та повертається додому, але одного весняного дня на нього очікує несподівана зустріч. Медді Гарріс самотньо всюди, але не на кладовищі — тут спокійно та можна забути про власні проблеми, а їх у дівчини чимало. Медді зростає без матері, у неї непрості стосунки з батьком, вона майже не має друзів, а тут ще й хлопець кинув її у скрутний момент. Вона називає нового знайомого Трулав — «справжня любов», а він по-батьківськи кличе її Сонечком. І Медді навіть не уявляє собі, яку роль відіграє Артур у її житті та в долі його теж самотньої старенької сусідки Люсіль, котра обожнює готувати домашню випічку. Саме від зустрічі цих героїв і почнеться історія справжньої відданої дружби та взаємної підтримки, що її можна часом дістати й від пересічного незнайомця.
Артем Поспєлов. Тадуш. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2021
Ця незвична оповідь, що нагадує одночасно Пруста і Берроуза – про пошуки себе, минулого, сенсу життя і, звісно, кохання. Історія малого Зоїка, який живе без батька в селі, не вчиться в школі, їсть що дають і спілкується з уявним другом Малюком. Довкола – карусель образів, серед яких здебільшого лише родичі, а також поліфонія голосів, які лунають іноді нізвідки. Розмови, спогади, рефлексії. Мама, Дід, Тітка, Ба, кожен з яких мають свої історії, інтерпретовані малим героєм. «Я часто чую різне, всяке, – зауважує він. – Те, що треба і що не треба. Мені це хтось говорив. Не згадаю, хто». Власне, з цього й складається «жива» література, яка видається психоделічною лише через «фрагментарну» подачу матеріалу, в якому навіть сюжетна інтрига – чи вбив Малюк свого діда, як каже сам на початку – це художній прийом, а не самоціль. Насправді цей роман – чудове медитативне, поетичне, містичне чтиво, що часом переходить у трилер, де в контексті родинного епосу розкривається внутрішній світ героя. Який, у свою чергу, складається з мозаїки трагічних, кумедних, ба навіть еротичних історій. «Кроки ближче, і тепер зрозуміло, що це мама Тітки. Голос рівний, спокійний. Тобі майже дві тисячі днів, а їй – Тітці – вдвічі більше. Вона відштовхує тебе і затуляє голе тіло накидкою. Ти падаєш із ліжка. Заходить її мама – доросла жінка. Дочка жінки скрикує. Ану пішов отсюда! Підглядати вздумав? Маніяк малий! Ма, я перевдівалась, а воно сюди забігло! Вали отсюда!»
Ірина Савка. Три Марти. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2021
Три Марти у цій історії — це три жінки, три кохання одного чоловіка. Буремні часи війни, колгоспного ярма, репатріації переплели їхні долі в одне полотно, з якого не висмикнеш жодної нитки. Ця родинна сага — віддзеркалення цілого століття, що прокотилося грозами понад маленьким західноукраїнським селом, з усіма його жахіттями, з його катами і добрими людьми. Коли любов, посвята, прощення і милосердя рятують від смерті і безнадії. «Ой, сонечко ясне, може ти втомилось, чи ти розгиівилось, іще не лягай, — вона проспівала останній акорд романсу Стеценка, – починається ця історія. – Незнайомий дядечко, голова комісії. вдоволено поворушив чорними вусами, які навдивовижу пасували до його блідого обличчя. – Хорошо, она музикальная, – розглядав свої бліді видовжені пальці. На лоба йому спадало пасмо сивого, майже білого волосся, яке гармонійно виділялося в напрочуд чорному чубі. «Прізвище його Лисенко», – чулося в гурті. Чи не далеий його пращур написав «Наталку Полтавку»? Марічка про нього багато чула й переспівала всі пісні –їх називали аріями. Вона стояла мовчки, боячись глянути на чоловіка, який мав порядкувати майбутньою її долею».
Ґленнон Дойл. Вільна. – К.: BookChef, 2021
Цей роман довгий час утримує місце в перших десятках ТОП-100 книжок Amazon. Його продажі у світі перетнули межу у 2 млн примірників. Провідні світові видання, такі як New York Times, The Washington Post, Cosmopolitan, Marie Claire, Bloomberg, назвали його найкращою книгою 2020 року. Лише цих трьох фактів досить, аби прочитати біографічну розповідь Ґленнон Дойл, яка надихає жінок і чоловіків на щасливе життя. Історія Ґленнон Дойл показує шлях до розуміння багатьох важливих речей. Наприклад, авторка стверджує: відповідальна мати — не та, яка повільно вмирає за своїх дітей, а та, яка показує їм, як повноцінно жити. Сила й функціональність сім’ї залежать не від її структури, а від здатності кожного члена родини бути залученим у спільне життя. А кожен із нас має право жити, довіряючи в першу чергу собі, встановлюючи власні межі й чинячи за своїми, а не нав’язаними оточенням принципами. «Я хотіла бути хорошою дівчинкою, тому пробувала контролювати себе, – розпочинає авторка свою оповідь. – Я обрала собі особистість, тіло, віру та сексуальність — такі тісні, що мені доводилося затримувати дихання, щоб у них утискатися. І це швидко переросло у хворобу… Сьогодні я дивлюся на себе інакше. Я була лише дівчинкою, народженою для безкраїх небес, замкненою у клітці».
Гейґ Метт. Опівнічна бібліотека. – К.: Жорж, 2021
За сюжетом цього бестселеру, десь між життям і смертю існує бібліотека з незліченними книгами. І кожна з них — це історія паралельної реальності. В одній книзі викладена історія вашого життя таким, яким воно є; в інших — історії життів, які ви могли б прожити, якби в певний момент наважилися щось змінити. Уявіть, що у вас з’явилася можливість піти в таку бібліотеку і переглянути всі варіанти Нора Сід — одна з тих, хто отримав такий шанс. Обираючи книги в Опівнічній бібліотеці, Нора проживає свої нові життя — ті, в яких зробила інший вибір: стала науковицею, спортсменкою, рок-зіркою, вірною дружиною Та чи виявиться хоча б одне з цих життів кращим за те, яке вона має? «За дев’ятнадцять років до того, як вона вирішила померти, Нора Сід сиділа в теплі маленької бібліотеки в школі Гезелдін, що в містечку Бедфорд, – дізнаємося ми передісторію героїні. – Перед нею на низькому столику була шахівниця. – Норо, люба, хвилюватися за своє майбутнє – нормально, — поблискуючи очима, як сонце в морозяний день, промовила бібліотекарка місіс Елм. Місіс Елм зробила перший хід, Кінь перескочив рівний шерег білих пішаків. – Звичайно, щодо іспитів ти будеш хвилюватись. Але ти зможеш стати ким захочеш, Норо. Подумай про всі ці можливості».
Автор Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Жіночий Світ
