Майже всі книжки цього огляду – безперечні бестселери, чия цінність підтверджена не стільки тиражами, скільки важливою темою, а саме – коханням. Тож не дивно, що саме жінки грають тут першу роль. Завдяки їм навіть чоловічі персонажі зазвичай стають героями.
Лорен Олівер. Поки я не впала. – К.: КМ-Букс, 2017
За сюжетом цієї пронизливої книжки, історія двох подружок відбувається саме в день Святого Валентина. Звичайно, найкращу валентинку дарують одній з них, і ясна річ, вона від найгарнішого хлопця в школі. Але роман не став би бестселером у багатьох країнах, якби нам розповіли банальну підліткову казку про розбите кохання, сварку кращих подружок і нічну аварію, яка зазвичай сталася після святкової вечірки. І наступне дійство після стандартної у такому жанрі катастрофи перекидається вже до царини більш оригінального жанру, а сама книжка починає нагадувати фільм «День байбака». Надалі всі помилки можна буде виправити завтра зранку, коли все повернеться на свої місця, але яка ціна відновленого статус-кво – дружби, кохання, родинного щастя. Іноді таємниці, що розкриваються під час таких подорожей в часі, бувають страшніші за наслідки, які насправді стають причиною. І справа виявляється зовсім не в ближньому, якого ти хочеш врятувати своїм серфінгом пам’яті, а зовсім третьорядними персонажами, які роблять з романтичної історії справжній трилер.
Сабін Даррант. Запам’ятай мене таким. – Х.: Фабула, 2017
Таємним у цьому міжнародному бестселері виявляється навіть не щоденник, який виявляє дружина серед речей свого загиблого чоловіка, а ті почуття, які існували між подружжям ще за життя. Зрозуміло, що інтимні звіряння завсідника сайтів знайомств і любителя сексуальних пригод, яким виявився герой роману, не додає радості його згорьованій вдові. Утім, тверезо поглянути не лише на минулі стосунки, але й на критичну ситуацію, що виникла після ознайомлення зі щоденником – більш важливо для всіх учасників цієї історії. Чи не сфальсифікована смерть чоловіка? Чи не був він (і не залишається зараз) маніяком? Таємні знаки його присутності розкидані повсюди, тривога за своє власне життя панує у поведінці знетямленої жінки. Ким був насправді її чоловік? Адже всі розділи, в яких він зустрічається з жінками, закінчуються фінальним поцілунком, і наступний розпочинає нову історія кохання. Куди поділися всі жінки, з якими він бачився? Чому його ноутбук заблокований? І чому він пише, що вчергове не зміг оволодіти собою? Таємне обов’язково стане явним у цьому романі з несподіваним фіналом.
Оля Самійленко. Спогади снігової гуски. – К.: Каяла, 2017
Роль жінки у цій родинній епопеї дуже важлива. Власне, саме з неї починається історія по порятунок козацького роду, розкуркуленого у 1920-х і закинутого на Соловецьку каторгу. «Майже нікому не вдавалося вiдтiль втекти, – свідчить авторка. – Однією з таких людей була Ольга Самійленко, моя бабуся, татова мама». Загалом, роман американського професора і дочки українських емігрантів, яка продовжила батькову справу в описі роду, ґрунтується на реальних подіях і спогадах її сім’ї про Голодомор, колективізацію, розкуркулення та заслання на Соловки. Іноді романтична містика в історії про події в Україні нагадує малоросійські оповідки Гоголя, а іноді – метафізичний жах казок Гофмана. Вражає козак-фронтовик Вакула, лякає схожа на мишу хазяйка притулку, скидається за пекло подробиці репресій, Голодомору, побуту радянських каторжан. Але й тут, на контрасті, знаходиться місце ліричним етюдам в стилі чи то Панаса Мирного, а чи Миколи Хвильового, що свідчить про збереження авторкою жанрової традиції. «- Вакуло, зараз я не в силах про мрії думати. Що, як Сашка з`їли голодуючі гусинці? – Тоді ми з тобою негайно зробимо нового Сашка, ще кращого, ніж попередній, – з запалом відповів Вакула. – Тільки назвемо його по моєму батьку – Богдан Перекотиполе. Гарно звучить, правда? – молов Вакула далі, проводячи рукою по гладенькій чорній Оксаниній косі, яка повністю розв’язалася. Вусами він доторкався до ніжної Оксаниної щоки».
Виктория Свободина. Преданная помощница для кумира. – Х.: Клуб Семейного Досуга, 2018
Починається цей незвичайний роман зі звичною сцени в курортному кафе – зустріч місцевої дівчини з хлопцем, столичної зіркою. В результаті – зниклий гаманець, дорогий телефон заїжджого гостя, втеча юної аферистки нічними околицями, розбирання охорони артиста з мафією і несподівана пропозиція, яка змінила життя дівчини. Триває ж все нестандартно, адже це історія, яка нікго не залишить байдужим, оскільки, насправді, романтика все-таки жива, а доля іноді підносить сюрпризи. І попереду у нашої героїні, що вирвалася в столицю з провінційного життя, не тільки знайомство зі світом шоу-бізнесу, але і шанс заглянути за його лаштунки. Ставши при цьому частиною життя кумира тисяч прихильниць, який вибрав в музи і особисті помічниці саме її. Втім, і дівчина, і її новий бос заслужили у долі цю зустріч. «Для простой девушки с моря Кай Айстем где-то на уровне бога, и вряд ли хоть что-то теперь в его словах или действиях сможет снять его с возведенного мной пьедестала. За один невероятный талант Кая ему можно простить все».
Оксана Щирба. Стежка в долонях. – К.: Саміт-книга, 2017
Історій про жінок у цій збірці оповідань немало, адже саме вони, берегині роду, життя і традицій, дають сили чоловікам любити життя. «Весь час були удвох. Сергій дихав мною кожної хвилини. Коли їздила у справах чи до рідних в Україну, він бентежився і телефонував по кілька разів на день. Цінував кожну мене в мені. Йому завжди подобалося все, що я робила, він боготворив моє ім’я та мене саму». Причому ситуацій, в яких любові не вистачає, щоб залишитися людиною, в книжці так само не бракує. Іноді здається, що зберегти «стежку в долонях» – вибраний шлях до щастя – майже неможливо, і тоді приходить віра, яку уособлює собою жінка. Авторка недаремно збудувала свою оповідь – справжній роман виховання в оповіданнях та новелах! – саме так, що спочатку ми дізнаємося, як ставилися до жінок у давніші часи, за панщини, коли вбиту в полі сестру брат пам’ятав до смерті, а потім бачимо, що виростає з дівчат без братської любові, батьківської науки. Образ «брата» недарма втілюється в «ангела», який супроводжує героїнь протягом оповіді. Сучасні феміністки, безсердечні депутатки, вередливі коханки у цій книжці, звісно, не перемагають, але й жити ближньому так само не дають. І тому все частіше згадуються тут дідусеві казки, в яких він вчить онуку тому, як платити доводиться не грошима чи хабарами, а часткою свого серця. На якому, як свідчить назва одного з розділів, бувають родимки , які «не піддаються жодним хірургічним втручанням, – любов ще не навчилися видаляти».
Автор Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Жіночий Світ
