Родинна драма і міське фентезі, лірична проза і феміністський роман – у цих стилях і жанрах з незвичними сюжетами є все, що треба для сучасної літератури. А саме – заповнення сюжетної форми справжніми почуттями і живими, а не токсичними стосунками.

Айн Ренд. Ми, живі. – К.: Наш Формат, 2021

Цей роман — маніфест проти комунізму, автобіографія «в інтелектуальному сенсі», спроба розповісти світові про більшовицьке зло. Його авторка, яка видала світовий бестселер «Атлант розправив плечі», народилася в Санкт-Петербурзі в єврейській родині, яка після революції 1917 року переїхала до Криму.. У 1926-му емігрувала до Америки, де працювала помічницею режисера в Голівуді. За сюжетом роману, головна героїня, волелюбна Кіра Арґунова, щосили намагається вирватися з міцних обіймів системи й порятувати коханого Лео. Але це нестерпно важко у світі, де добро і зло поєдналися в одну «державну» почвару, вчорашні борці стали пристосуванцями, а партійні ідеалісти ідуть на на компроміс із совістю. І навіть коли все летить шкереберть, рідні й кохані зраджують, мряка та сірість огортають і місто, і душу, Кіра не здається, ідучи до мети. «Кіра Аргунова в’їхала у Петроград на приступці товарного вагона. Стояла вона виструнчена, нерухома, повна граційної байдужості, властивої пасажирці розкішного океанського лайнера, зодягнена в старий костюм із вицвілого сукна, з-під якого видніли її засмаглі ноги без панчіх. На шиї мала стару картату шовкову хустку; а на копиці короткого нечесаного волосся — плетений ковпачок із яскраво-жовтою китицею. Її губи були стулені у спокої, очі – ледь розширені, з виразом зухвалого захвату, урочистого та боязкого чекання, що його мав би воїн, який вступив до незнайомого міста і ще не відає, увійшов він у нього переможцем чи полоненим».

Андрій Горбунов. Гліл. – К.: Фенікс, 2021 Андрій Горбунов. Гліл. – К.: Фенікс, 2021

…Не дивно, що на самому початку цієї історії героїню зустрічає чорт, адже все, що коїться у романі, відсилає як не до Гоголя, то вже точно до Булгакова. «– Здоров, – сказала ковбойка, не відриваючи погляду від арбалета. – Я Софія. – Аріман, – відповів чорт утробно-хрипким голосом. – Чого треба? – Приїхала подивитися на Гліл, – відказала Софія. – Вивчаю місцеві традиції. Вона уважно й старанно протерла шматкою металевий спусковий механізм, і він заблищав – наскільки дозволяло затягнуте сизими хмарами небо. – І як? Подобаються традиції? – чорт затягнувся цигаркою. – Хто творить оті всі дива? – спитала Софія, все так само не повертаючи голови. – Рак, врожай, двоє єретиків… – Я, – спокійно відповів нечистий». Якщо ж точніше, то образ міста – альтернативного офіційному Львову, паралельному і потойбічному, в якому, наче у комп’ютерній грі пересуваються герої – нагадує Долішній Лондон, адже, за словами автора, у своєму романі він намагався зробити зі Львовом те, що Ґейман зробив з Лондоном: «Навкруги було підозріло тихо. Замовкли трамваї, замовкли гамірні юрби туристів і місцевих мешканців, не було чути вуличних музик з площі Ринок. Тільки один звук проривав цю завісу тиші – вібросигнал смартфона, де на екрані візора блимав яскраво-червоними буквами напис: «ГЛІЛ! ГЛІЛ! ГЛІЛ!». Тож мова про химерне відзеркалення назви («Lviv»), не кажучи вже про потойбіччя темних сил – таємничих ляльководів, які через мерію керують містом. Саме там, у паралельній реальності відбудеться головна битва. А перемежаються розділи цієї історії своєрідними гідами, в яких з гумором та іронією ведеться про сучасний Львів, буденна магія і містика якого не згірш за будь-яке міське фентезі.

Сара Гейвуд. Кактус. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2021

Цей роман став бестселером The New York Times, а відома акторка Різ Візерспун обрала цю книжку для свого читацького клубу Reese’s Book Club x Hello Sunshine. Загалом це історія жінки-колючки, якій необхідно тримати все під контролем. С’юзен Ґрін стримана й нетовариська (не надто приємна жінка, якщо чесно). Їй просто не до вподоби надмірна чутливість та емоційність. Сюрпризи? Ні-ні, сюрпризи С’юзен ні до чого. Найкраща подруга чи кохання всього життя? З цим теж не до неї. Усі ці соціальні зв’язки — такі часо- й енергозатратні Хіба воно того варте? Але все не так просто. Незапланована вагітність у 45 від партнера по сексу, раптова смерть матері, дуже дивний заповіт, ще й брат, з яким стосунки не склалися з дитинства, постійно псують життя Плани С’юзен руйнуються зі швидкістю світла. Тож від чого ж вона себе захищає, контролюючи все на світі? Невже кожна колючка цього кактуса, яким стала С’юзен, проростає з її дитинства? І взагалі, вміють ті «кактуси» цвісти чи ні?

Ореста Осійчук. Абрикосова книгарня. – К.: Наш Формат, 2021

Це історія дитячої дружби й недитячих зрад, родинних скелетів у шафі та любові, яка крізь століття рятує життя і без спільної крові таємниче поєднує двох однофамільців. Отже, перед нами сімейні таємниці та плетива долі крізь століття – справжня родинна сага, яка перегукується з нашими часами. За сюжетом, Марія Фариняк через злидні змушена віддати сина, дев’ ятирічного Михайла на виховання родичам покійного чоловіка: вуйкові Стефану, власникові книгарні, та тітці Касі, суворій жінці, яка не рада появі чужої дитини в домі. «Певне, у років п’ять мама вперше познайомила мене з вуйком. Стефаном і цьоцею Касею. – починається ця історія. – Ну, як познайомила? Просто одного разу я побачив їхню дивну пару на порозі дому пані Рузі, у якої ми з мамою винаймали крихітну комірчину, що правила нам за кімнату. Угледівши цих пишно вбраних осіб, я вирішив, що до нас завітали персонажі з казки – – велетень і чарівна пані-гора. Тоді я ще нічого не знав про нашу заплутану сімейну історію. Одначе з того візиту зрозумів, що високий огрядний чоловік є рідним братом мого покійного тата, а мама ненавидить його так само, як і чепурну гороподібну пані, яка гидливо витирала хустинкою стільця, перш ніж на нього сісти. Оце й усе, що я втямив після першого знайомства з вуйком і цьоцею». Саме так починається історія Міська Фариняка, хлопчика початку ХХ століття, яка дивним чином переплітається з історією Михайла Фариняка, чоловіка початку ХХІ століття.

Анна Багряна. Вітрова гора. – К.: Наш Формат, 2021

Цей роман – актуальне українське фентезі; хоч і базоване на стародавній українській міфопоетиці, та напрочуд сучасне. Тож вони живуть поміж нас – вітри, онуки Стрибога. Завжди народжуються на берегах Дніпра, зазвичай в одній родині – й дід передає онукові таємні знання та особливі вміння. Однак із Дейвом стається інакше: він народився в Канаді, тож мусить пройти непростий шлях, перш ніж осягнути своє прадавнє українське коріння і відкрити справжнє покликання. Проте вітрові млини на Дніпрових пагорбах манять хлопця, і цьому годі опиратися… Книжка буде цікава для того, хто полюбляє захопливі фантастичні історії, цікавиться українською міфологією та історією. Спеціальна відзнака від Дари Корній і Тали Владмирової «Сучасне українське фентезі» у номінації «Романи» Міжнародного літературного конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова» (2020).

Автор Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Жіночий Світ