Дуже часто рішучість у житті жінки відіграє величезну позитивну роль, додаючи впевненості та сили волі, що дає змогу відстоювати свої права. Однак при цьому рішучість може бути і безглуздою. Цю історію я почула від своєї матері, і ця історія дуже сумна. Колись я приїхала на вихідні, і от в цей день прийшла до матері листоноша, і принесла їй пенсію. А я дивлюся і кажу, що вона так схожа на свою матір, яку я ще змалку добре знала. І питаю у самої листоноші, як там вона (її матір)? А листоноша, тобто її дочка, каже, що їй станеться, бо пішла до баптистів і відвернулася від сім’ї, хотіла її (дочку-листоношу) залучити, але вона не захотіла.
І от та листоноша сіла на велосипед та й поїхала, а ми з матір’ю стали згадувати її матір. Я і запитала, як і що? І мама розповідає, що було все, як у всіх: вийшла заміж, народилося у них двоє дітей (хлопчик і дівчинка), вона сиділа вдома, ніколи й ніде не працювала. Жили нормально, ніяких поганих історій про їх родину ніхто не розповідав. Він був хорошим чоловіком, але іноді випивав, як і всі.
Працював він шофером у сільгосптехніці, де моя мама тоді була диспетчером. І ось якось приходить він на роботу, а йти не може, присідає, припадає на милицю, і розраховується з роботи. Матір й питає його, що сталося? От, він і розказує, що прийшов з роботи, був випивший, ліг і заснув. А його дружина (та мати листоноші) взяла гарячу праску і спалила йому на ногах тіло і сухожилля. Потрапив у лікарню, довго лікувався, став інвалідом. Так тільки повернувся з лікарні, прийшов на роботу, щоб розрахуватися.
А від неї пішов на другий день після того, що сталося, залишивши їй і дітям все. Потім вже після лікарні і розрахування з роботи загалом виїхав із свого рідного села назавжди, в нікуди і без нічого. Ось якою жахливою інколи буває рішучість жінок. Правда, тепер чоловіки десятою дорогою обходять цю жінку. Кому треба жити поряд з такою небезпекою?
Автор Tana Istama
