Героїні цих книжок зазвичай потрапляють в такі ситуації, вихід з яких іноді лежить далеко за межами звичних понять. Кохання і зрада, милосердя і жорстокість набувають у них не символічного, а цілком реального значення, адже мова – про детектив і містичний трилер, мелодраму і міський роман.
Фіона Бартон. Вдова. – Х.: Віват, 2018
Свого часу авторку цього роману, журналістку за фахом – ні, не налякала, а зацікавила страшна правда про судовий процес, в якій судили за злочин чоловіка. Виявляється, його дружина весь цей час знаходилася у залі, залишаючись непомітною для судді та преси. І було, як з’ясувалося єдиною, хто вірив у невинність засудженого. Натомість у романі ситуація діаметрально протилежна, і від цього ще більш жахаюча. Адже як має повестися жінка, коли дізнається, що її чоловік – справжній монстр? За сюжетом він, щоправда, нікого не вбивав, і сам загинув, потрапивши під машину біля супермаркету, але пекло, на яке він перетвори життя дружини, цілком тягне на тяжкий злочин. Але хто вбивця, який покарав деспота? Дружина лише каже, що він не терпів безладу в житті та родині, але чи це було вбивство, а чи самогубство – доведеться дізнатися, лише прочитавши роман до кінця.
Люко Дашвар. Ініціація. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018
Починається у цій історії все з того, що тридцятирічна дівчина вирішує скласти заповіт, чим дивує нотаріуса. І одразу видно, що це сучасний роман, який цікаво буде прочитати багатьом – хоча б заради того, щоб порівняти власні відчуття, потяги, мрії. Не зважаючи на те, що далі будуть і загадкові злочини, і обдурена «чорними ріелторам» старенька, і суцільні сни головної героїні, в яких решта персонажів збираються докупи, просять про допомогу, пророкують події… «Мені є чим похвалитися, – розпочинає відлік вона, іноді плутаючи сни з реальністю. – Професійний «Нікон», комп і майже новий «Макбук», багато класного взуття, бо люблю взуття: нащо йому помирати разом зі мною? Сімсот баксів на рахунку. Мала більше, та віддала на АТО. Ще є шуба з дуже коштовного нетутешнього ягняти, круте крісло-гойдалка якогось шведського дизайнера, дві чайні чашки ручної роботи і три старовинних порцелянових горнятка для кави. За копійки купила біля підземного переходу – в інтелігентної старенької пані в потертих рукавичках. А ще в мене є останній «Айфон», суперова кавомашина, спеціальний ніж для сиру з Голландії, дві шкіряні сумки з Італії та бомбезний гаманець англійської фірми «Вісконті». І книги». До речі, романові недаремно передують слова Любомира Гузара про те, що на світі мало людей, і недаремно Сковорода шукав їх днем з вогнем. З іншого боку сама назва – «Ініціація» – вказує на те, що в героїв все ще попереду, якщо не замкнутися у предметному світі, адже «ініціація» знаменує перехід індивідуума на новий щабель у межах соціальної групи. А в психологічному сенсі вона виникає тоді, коли людина діє всупереч природним інстинктам і відкриває в собі можливість рухатися до свідомості – честі, гідності, любові до ближнього.
Христина Козловська. Коштовніше за золото. – Брустурів: Дискурсус, 2017
Це містичне чтиво, якщо чесно, може додати гарного настрою лише після його прочитання. Хоча, в процесі, звісно, це купа адреналіну із захватом і страхом – що, погодьмося, теж не часті емоції у буденному житті розпеченого мегаполісу. Спочатку все нагадує фільм «Вікно» Гічкока, бо героїня весь час підглядає за сусідами, потім буфонаду Булгакова, коли у закинутому будинку гримить бал, і нарешті – абсурд Йонеско, коли сусідка озивається до неї на різні голоси. «Тату, невже ти не розумієш? Ти не переконаєш мене, ніколи! Я зроблю так, як вирішила, – гукає стара, щоби по тому переключитися на інше: — Остапе, я така щаслива. Я їду, я вже зібрала валі¬зи». І нарешті, завершується все справжнім Кафкою Таку книжку хочеться, читаючи, відкладати вбік і роззиратися довкола: чи не примарилося? чи поруч немає таких сусідів? чи все гаразд? Адже коли поруч, як не свердлять у квартирі, то косять на дачі, і спокою від гармидеру ніде нема, то в прозі Христини Козловської все інакше. Сільські сутінки там, де чорт каже «добраніч», загадкова старовинна вілла, таємничі, знов-таки, сусіди, і чим, як гадаєте, закінчиться бажання героїні зазирнути за лаштунки їхнього життя? Мексиканським серіалом, італійською мелодрамою чи американським трилером?
Люба Клименко. Пор’ядна львівська пані. – К.: Дуліби, 2018
У цьому романі, а також у скандалі довкола нього, вистачає як еротики, так і небуденної інтриги. З його виходом преса ще довго гадала, хто ж ховається за псевдонімом авторки. В одній газеті навіть провели власне розслідування, а друга закликала голосувати за кандидатку на спокусливу посаду «літературної хуліганки». Вибирати пропонувалося між О. Забужко, І. Роздобудко, І. Карпою, М. Гримич, М. Медніковою та Л.Денисенко. Хоч в самій історії, описаній у романі, у мовному сенсі все нібито більш-менш пристойно, адже героїня зі Львова, працює в культурній установі, натомість її бажання… Словом, навіть мова виказує їх «непристойність». Серед еротичних евфемізмів, які вона використовує – «маленька безвольна ганчірочка», «стійкий олов’яний солдатик», «поліцейська палиця», «світоч», «факел», а також «печера» та «маленька беззахисна черепашка». Тож авторку, крім еротичного «тероризму», за який був сприйнятий роман, що витримав вже п’ять перевидань, можна запідозрити ще й в сатиричному висвітленні «порядної» львівської культури.
Віктор Єрофєєв. Рожева Миша. – Х.: Фоліо, 2018
Цей роман відомого письменника, літературознавця, телеведучого – соціально-політична казка для дорослих, по суті, гостра сатира на російську дійсність. За ігровим сюжетом, який нагадує «Алісу в Задзеркаллі», батьків юної героїні під час прогулянки на яхті затягло на Цар-Дно – російське пекло, куди вона вирушає на порятунок рідних. Протягом дійства підводна імперія занепадає, негатив у стилі Салтикова-Щедріна висміюється, а допомагає 11-річній героїні Рожева Мища – звичайна іграшка, що володіє надзвичайними здібностями. А помагати – точніше, рятувати – є від чого: дівчина сама потрапляє в лабети Смерті, роль якої на морському дні виконує Краб-Велетень, таким собі Кощій Безсмертний підводного царства. «Коли Краб-Велетень з червоно-помаранчевим панциром стиснув мене потужною клешнею, я так злякалася, я так злякалася, що навіть опісялась! Але я навіть не помітила, що опісялась. Тому що я страшенно злякалася. А коли раптом відчула, що я опісялася, мені не було соромно. Тому що на моєму місці ви б усі опісялись…»
Автор Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Жіночий Світ
