Зазвичай, ми одружуємося, щоб бути разом довіку у любові та щасті, ставши опорою один для одного. Тут хотілося б звернути увагу на слова знаменитого письменника У.С. Моема, який сказав, що, вступаючи в шлюб, пара ще не знає, до чого в результаті вона прийде: до перемоги чи до поразки. Дійсно, одні пари своє життя будують у дружбі та злагоді (прийшли до перемоги), а інші знаходяться у безкінечній колотнечі, закінчуючи шлюб розривом (прийшли до поразки).
Поразці у відносинах сприяють багато причин, з яких найбільш карколомні:
- зрада з іншою жінкою (чоловіком);
- любов до наркотиків, алкоголю, ігор;
- релігійні та расові відмінності;
- вплив батьківської родини на ту чи іншу половинку подружжя;
- насильство над своєю половинкою (частіше чоловіки, які мають для цього тестостерон, а, отож, велику агресію);
- дотримання існуючого стереотипу суспільства, який базується на релігійній догмі, що чоловік хазяїн жінки (вона виготовлена з його ребра і є просто предметом для використання), і т. д.
Причин можна наводити дуже багато, але всі вони зводяться до одного – в яку модель шлюбних відносин потрапить одружена пара! Таких моделей дуже багато, їх усі можна об’єднати в двох основних:
- модель 1 – шлюб на основі любові;
- модель 2 – шлюб на основі влади.
Метою моделі 1 є бажання бачити поряд із собою щасливою (щасливим) свою половинку, а от модель 2 можна виразити словами: буде тільки так, як я сказав (сказала). Із кожної мети випливає своя дія: у моделі 1 – кожен з пари буде пристосовуватися, йти на компроміс (в результаті вони йдуть до перемоги); у моделі 2 – нікого не хвилює думка і бажання іншого, а компроміс загалом розірве шлюб.
Як видно, це – дві абсолютно протилежні моделі шлюбних відносин. Із різної мети і різних дій народжуються різноманітні емоції, які у першому випадку утримують людей разом, а в другому – розривають їх на частини. До цих слів наведу усього один приклад, який стосується професійного росту. У першій моделі кожен із подружжя не тільки радіє, що її чоловік (жінка) піднімається по щаблях своєї професії, а ще їй (йому) допомагає, підставляючи плече. У другій моделі – один із пари стає горою, річкою, морем на дорозі своєї половинки, щоб не дати їй росту. Замість підставленого плеча, як у першому випадку, робить підніжку, щоб залишити свою половинку ні з чим. Звісно, такі недобрі дії частіше превалюють у чоловіків, оскільки більшість жінок хочуть, щоб їхні чоловіки були успішні у своїй професії, бо від їхнього успіху залежить життя цієї родини.
Отож, у першому випадку, коли шлюб будується на основі любові, пара прийшла до перемоги; а в другому, коли пара будує шлюб на основі влади, – до поразки. На цьому шляху з боку того, хто диктує свою волю, включаються найбільш негативні людські якості: заздрість та ревнивість, бажання контролювати та принижувати, злорадство та мстивість. Остання взагалі може вийти з берегів, що може призвести до непоправних втрат.
Загалом, любов і влада для створення відносин подружжя мають протилежну дію: любов стає міцним фундаментом для дому, який будує подружжя, а влада його (фундамент) руйнує! Та чи може людина, яка знає силу своєї влади, зупинитись? Можливо, але тільки тоді, коли захоче перейти із руйнування на будування. Однак для цього треба багато працювати, і в першу чергу, над собою, а потім і над відносинами; частіше думати, що казати і як робити, ніж діяти напролом.
Автор Tana Istama
