Ще рік тому я, напевно, не могла сказати, в чому полягає моє життя. Я не могла сказати про свою мету. Я навіть не могла визначити, чого я по-справжньому хочу. Тобто в загальних рисах мені було зрозуміло, що для мене важливо, але не було нічого, що дійсно могло б змусити мене зайнятися.
Я свідомо думала, що йду по шляху, по якому повинна йти. У мене завжди була чергова відповідь на те, ким я є в житті, і що буде в найближчі п’ять-десять років. Але в глибині душі я знала, що все не так, і ніяк не могла впоратися з власною внутрішньою тривогою. Чесно кажучи, жити з такою підсвідомою невпевненістю до біса дискомфортно і навіть болісно.
● Запит
Самопізнання – це запит і вивчення себе. Цей процес запускається тоді, коли ми починаємо сумніватися в тому, що стоїть за кожною навмисною дією, яку ми виконуємо; що таїться за нашими звичними реакціями.
Найбільш легке і зручне рішення полягало в тому, щоб просто заглушити цей депресивний стан тим, що підтримувало мій відносний спокій в короткостроковій перспективі, а потім створити логічне обгрунтоване виправдання власного життя, думок, вчинків. Простіше кажучи, я хотіла бути швидше правильною, ніж щасливою і самодостатньою. Яка ж це помилка!
● Видалення непотрібного
Бути по-справжньому щасливим і задоволеним вимагає зусиль. І під цими зусиллями не мається на увазі навчання або робота. Це щось набагато більше. І воно викликає опір. Опір часом настільки великий, що змінюватися вже не хочеться, оскільки ви цілком задоволені тим, що інші сприймають вас як цілком задоволену життям людину … звичайно ж, зовні.
Насправді ж, все, що дійсно потрібно, – це відпустити і відмовитися від непотрібного.
Коли ми відпускаємо, ми насправді щось робимо. І ми беремо на себе відповідальність за те, наскільки ми страшенно класні люди. Ми розуміємо, що в наших силах трансформувати навколишнє середовище і впливати на інших, просто будучи самим собою.
Тепер, незалежно від дій і думок оточуючих, я сама вирішую, що я буду відчувати. Я вирішую, на чому я збираюся зосередитися. Я вирішую, за що буду вдячна. Це моє життя. А у всіх інших – своє. Відпустіть ситуації. Вибачте людей. І що ще більш важливо, вибачитеся за те, коли ви були неправі.
Як тільки ви відмовитеся від того, що більше вам не потрібно, ви опинитеся у виграші. Цей простір, що звільнився створений для заповнення його чимось більш важливим і цінним. І тільки від вас залежить, що ви туди впустите.
