Ми звикли оцінювати себе і оточуючих за традиційною шкалою самооцінки, яка включає в себе завищену, занижену і адекватну. Але, напевно ви помічали, як навіть протягом одного дня вранці ви могли відчувати себе невдахою року, а вже до вечора подумки ставили себе на «п’єдестал зарозумілості» десь між Каньє Вестом і Тоні Старком. Все це говорить про те, що зі звичною класифікацією самооцінки щось не так.
Відповідно до іншої типології, самооцінка буває стабільною (назвемо її «Я +»), коли людина сприймає себе адекватно за будь-яких умов, і нестабільною ( «Я + якщо»), коли людина задоволена собою лише при певних діях. І якщо з першою все зрозуміло, то з другою, яка найбільш часто зустрічається, не все так просто: вона, в свою чергу, поділяється на 3 базові види і має цілком чіткі коріння, які сягають в дитинство людини.
З альтернативною класифікацією ми познайомилися в книзі Бориса Литвака «7 кроків до стабільної самооцінки» (розділ II). Давайте детально розберемо її в частині «Я + якщо»: що ж формує нестабільну самооцінку?
1. Самооцінка «Я + якщо я краще»
Типовим власником такої самооцінки є той, кого в дитинстві дорослі частенько порівнювали з умовним сином маминої подруги. Як підсумок, індивід, який подорослішав, задоволений собою лише в тому випадку, якщо він на даний момент почувається у чомусь краще за інших. Наприклад, у нього найдорожча машина, остання марка айфона, найбільш інноваційна наукова робота, найпухнастіший пес – підставте свої життєві цінності.
Цікаво, що такій людині важливі не стільки досягнення самі по собі, скільки факт лідирування на тлі своїх уявних суперників. Ну а якщо людина з такою парадигмою не може виділитися, у неї відбувається падіння самооцінки, він відчуває себе невдахою і починає, правильно, страждати.
Ознаки людини з таким типом самооцінки:
- Намагається виділитися в компанії і в цілому по життю хоче бути яскравим і оригінальним. При цьому дійсно, швидше за все, має високий рівень креативності.
- Не доводить справи до кінця: приступає з ентузіазмом, розуміє, що не отримає швидкого результату, і кидає задумане.
- Йому здається, що його не цінують. Від цього йому стає дуже прикро, адже насправді він розумнішими за інших (в своїх думках).
- Невдачі і критика викликають бажання все кинути. Невдачі (природно!) – це наслідок помилок оточуючих і обставин.
- Схильний ловити людей на протиріччях і помічати помилки: передаємо привіт інтернет-коментаторам і тролям – яскравим представникам групи.
- Знецінює свої досягнення. Завжди всього мало.
- Частенько роздумує про те, що займається не своєю справою.
2. «Я + якщо я тішу інших»
Це найчисленніша група серед людей з нестабільною самооцінкою. У виникненні цього типу головну роль відіграють батьки, які хвалять свою дитину, тільки коли вона веде себе так, як вони того хочуть, і лають, коли вона цього не робить. Малюк з дитинства усвідомлює, що відповідати очікуванням – це єдиний законний шлях відчути себе дюбимим і гідним. Ну і, як годиться, неусвідомлено керується цією думкою все подальше життя.
На вигляд це зазвичай досить милі і тихі люди. Вони не завжди знають, чого насправді хочуть від життя. Найчастіше вважають, що багато їм просто не дано. Але зате вони можуть вести себе так, щоб люди навколо були ними задоволені, навіть якщо їм самим не завжди комфортно. Саме представників цього типу найчастіше називають «людьми з заниженою самооцінкою».
Ознаки людини з таким типом самооцінки:
- Є хорошим виконавцем, якісно виконує свою роботу, за що часто може просуватися по кар’єрних сходах. При цьому сам ініціативу не проявляє, лідером не стає.
- Найчастіше орієнтується на думку інших, має труднощі з відстоюванням власних інтересів.
- Стримує свої почуття. Не завжди знає, чого насправді хоче від життя, боїться зізнаватися у власних бажаннях навіть самому собі.
- Не вірить, що може домогтися істотних успіхів.
3. «Я + якщо я сильний»
Цей тип ви прекрасно знаєте: привіт начальникам, гіпертрофованим кар’єристам, надмірно сильним і незалежним жінкам і чоловікам, для яких немає більшої ганьби, ніж продемонструвати сльози. При цьому «сильний» ніколи не думає про те, що у нього є хоч якісь проблеми, тим паче з такою «нісенітницею», як самооцінка.
Але не поспішайте поблажливо говорити: «Так-так, знаємо ми таких», адже за формування такого уявлення про себе у цих людей відповідають знову-таки події в їх дитинстві. Вони можуть бути 2 типів:
1. Батьки переконували їх, що прояв слабкості заслуговує лише на презирство: «Дай здачі», «Відразу бий в морду», «З ноги його», «Не думай плакати» і ось це все.
2. У дитинстві дитина відчула неймовірно сильне почуття сорому (припустимо, зганьбили хлопці у дворі) або презирства до кого-небудь (наприклад, до матері, яка не могла дати відсіч вітчиму), після чого прийняла рішення ніколи не бути слабкою.
Ознаки людини з таким типом самооцінки:
- Він відкрито зневажає будь-які прояви слабкості. Не тільки у себе, а й у навколишніх.
- Це дуже сильна, вольова особистість, яка виділяється підвищеною конфліктністю.
Готовий досягти перемоги за всяку ціну. - Йому важко визнавати свої помилки, але легко перекласти вину на інших, більш слабких.
- Відчуженість, закритість, недовіру до людей – часто через це у людини можуть бути проблеми в особистих і дружніх відносинах.
Як жити далі, якщо ви впізнали себе в одному з описів цих типів
Якщо дуже коротко викласти висновки Литвака, то відповідь проста: прагнути до стабільної самооцінки. А ось з методами вже важче: спочатку потрібно визнати проблему, згадати дитячі сцени, через які все це могло початися, і вже потім взяти під контроль власну поведінку, постійно пам’ятаючи про причини своїх тих чи інших рішень. Більш детально – у книзі «7 кроків до стабільної самооцінки». Ще краще – звернутися до професіоналів своєї справи.
