Ті люди, які втратили свою маму прекрасно розуміють, наскільки важко переживати подібне. В той момент здається, що ви втратили все найдорожче на цьому світі і залишилися зовсім одні. Таке відчуття виникає через те, що мама єдина людина, яка найдовше перебувала разом з нами, допомагала, підтримувала і не залишала.
Кожній людині відомо, що справжня мати ніколи не залишить свою дитину, вона буде до останнього стояти за неї горою і наскільки б дорослою вона не була, мама завжди буде допомагати. Однак з появою у нас сім’ї багато чого змінюється і ми приділяємо матері вже менше часу, а часом і взагалі про неї забуваємо. Саме в момент втрати ми чітко розуміємо, що занадто часто про неї забували і відкладали можливість заглянути в гості і зателефонувати, постійно шукаючи собі виправдання. Тепер її не повернути і здається, що все для нас втрачено.
Мама – це на все життя
Ми ніколи не зрозуміємо як мама переживає про нас і скільки плаче, поки самі не станемо батьками, у нас не з’являться ті, за кого ми будемо так само самовіддано переживати. Тільки в такі моменти ми усвідомлюємо, як сильно вона про нас переживала, не спала, коли ми хворіли або пізно поверталися додому. Розуміємо чому так лаялася, і чому їй не подобалися наші друзі.
Тепер нам є з чим порівнювати, адже для своїх дітей нам теж хочеться всього найкращого. Але ми чомусь забуваємо, що навіть незважаючи на те, що ми вже дорослі, мама теж про нас турбується і їй варто частіше дзвонити, запрошувати в гості, дозволяти бачитися з онуками. З мамою варто підтримувати теплі відносини і з радістю їй про це нагадувати.
Велике горе – втрата мами
Втрачаючи таку близьку людину ми розуміємо, що так і не встигли їй стільки всього сказати. Ми починаємо себе картати за те, що не телефонували по вихідних і святах, іноді кидали трубку посилаючись на зайнятість і не передзвонювали.
Новини про її смерть стають величезним ударом і нам здається, що ніщо не здатне заповнити нашу втрату. Звичайно, добре якщо у нас самих є сім’я, яка може підтримати, улюблені чоловік або дружина, діти, які завжди поруч. У такі моменти нас можуть підтримати тільки настільки рідні люди, які теж втратили дорогу для них людину. Адже при правильно збудованих відносини онуки не менш болісно переносять смерть бабусі, як ми своєї мами. Та й для нашої другої половинки це велика втрата, адже не рідко вона любить вашу маму, як свою рідну. Тому її втрата не привід постійно плакати, але задуматися, що для ваших рідних ви так само важливі і колись ваші діти так само будуть плакати, але через нестачу вашого або їх часу ви можете багато чого не встигнути.
Якщо ви, як і раніше залишаєтеся наодинці, то пережити таку втрату набагато складніше. Зрозуміти вас зможуть тільки ті, хто вже пережив подібне. Інші просто не знайдуть слів для підтримки. Втіху можна знайти тільки в оточенні дорогих для вас людей, для яких ваша біль, як своя власна.
Так що саме час подумати про те, чи правильно ми витрачаємо свій час, чи достатньо його приділяємо нашим батькам, дітям і другим половинкам, адже в будь-який момент будь-кого з них може не стати. Смерть нікого не щадить, але тільки від нас залежить яке життя проживуть ці люди і наскільки щасливими вони будуть.
Зателефонуйте вашим рідним, нагадайте як сильно ви їх любите, нагряньте в гості або поверніться додому з солодощами і порадуйте їх. Виділіть день і вирушайте на відпочинок всі разом. Щоб потім не довелося плакати, що через роботу або інші клопоти ви нічого не встигли. Друзі та робота почекають, ви їм часто набагато більше часу приділяєте, а ось рідні можуть і не дочекатися.
