Професіоналізм лікарів – гарантія здоров’я дитини і безпечних пологів для мами : інтерв’ю з мамою «поспішайки»

Олеся Марчук – мама малюка, який з’явився на світ раніше терміну та автор першої в Україні книги про передчасні пологи «Передчасне щастя».

Враженнями від пологів, захопленнями сина та планами на майбутнє Олеся поділилася з редакцією . Читайте чуттєве інтерв’ю з мамою «ранньої пташки » прямо зараз.

1. Олесю, пройшло трішки більше трьох років з того моменту,як ви стали мамою «поспішайки». Які емоції сьогодні ви відчуваєте, коли згадуєте події 2015 року? Розкажіть трішки про той день.

Зараз я вже спокійно сприймаю ту ситуацію та можу досить відверто говорити про все, що з нами трапилося. Та все ж бувають моменти, коли я не можу втримати сльози, згадуючи минуле. Я народжувала в Перинатальному Центрі м .Києва ( колишній пологовий будинок №7), і я надзвичайно вдячна долі, що моя дитина з’явилася на світ саме там.

Я потрапила в пологовий на швидкій, і ніхто не був готовим, що малюк народиться того ж дня. Але всі дуже швидко відреагували і врятували нас з сином! Я на 100% впевнена, що якби все трапилося інакше – трохи пізніше, трохи повільніше, в іншому місці – нас з сином не було б. Тому я до кінця життя буду вдячна всім лікарям, медсестрам та іншому персоналу, хто мав хоч маленьке відношення до нас. Там врятували життя моєму сину! Це місце для мене святе назавжди. І я надзвичайно пишаюся сином та собою : ми змогли вийти переможцями і здолати всі випробування.

2. Сьогодні мами, дітки яких поспішили також з’явитися на світ, можуть знайти корисну інформацію та підтримку у вашій книзі «Передчасне щастя». А хто, в свою чергу, підказував та не давав опустити руки вам?

Я просто не мала права опустити руки! Якщо малюк з вагою кошенята, може боротися за своє життя, за кожен подих, за кожен кубик молока в шприці, і в нього все виходить – то казати дорослій людині «в мене немає сил», коли в принципі є життєві ресурси- це не чесно! Моїм стимулом звичайно ж був мій син. Я бачила, який він герой, і намагалася відповідати йому. Окрема вдячність лікарям, які завжди були поруч, підтримували і вірили в наші сили.

3. Існує думка, що всі дітки, які передчасно народжені, будуть обов’язково дещо відрізнятися в розвитку від своїх однолітків. Чи дійсно це так?

Звичайно, що всі передчасно народжені дітки не можуть бути однаковими. Але з мого досвіду: перший рік наших малюків від інших відрізняють хіба що розміри і незначне відставання у триманні голови, сидінні, повзанні. Та якщо максимально присвятити свій час розвитку малюка, то результати не примусять вас довго чекати. Наш, наприклад, досить рано почав чудово розмовляти, запам’ятовувати та розказувати вірші. Зараз він дуже любить ходити на англійську, малювати фарбами, ліпити пластилін, складати пазли та дуже полюбляє активні ігри. В нього багато захоплень, йому все потрібно знати, на все отримати відповідь і обов’язково виразити свою думку. Він просто моє найкраще кохане чудо в світі!

4. Нещодавно в соц.мережах ви розповіли, що починаєте працювати вже над другою частиною книги «Передчасне щастя». Чим наступна частина буде відрізнятися від попередньої?

Це буде кардинально інша книга. ЇЇ замовили написати мами «поспішайок» на одній із наших зустрічей в пологовому. Книга буде написана з урахуванням всіх їхніх побажань та базуватиметься на досвіді різних родин. Повністю всі секрети поки не можу відкрити, але можу запевнити, що книга буде надзвичайно корисною і інформативною.

5. Чи плануєте ви стати мамою вдруге?

Звичайно! І другу дитину я також буду народжувати в Перинатальному Центрі м. Києва.

По-перше, я впевнена в професіоналізмі лікарів, як по мамі, так і по дитині в першу чергу! Я знаю, що в разі чого – всі поруч і зможуть нам допомогти. По-друге, за час нашого виходжування, ми з лікарями стали родиною і мені там буде затишно і спокійно. По- третє, мені подобаються загальні умови. Цим, мабуть, вже нікого не здивуєш, адже багато закладів працюють над власним вдосконаленням і покращенням умов перебування в пологовому. Але все ж хочеться відмітити постійне прагнення адміністрації до вдосконалення умов перебування.

6. Дякую вам,Олесю, за таку приємну бесіду! І на останок : що б ви хотіли побажати майбутнім мамам, матусям і всім, хто прочитає це інтерв’ю?

Я б хотіла побажати всім цінувати те, що ви маєте зараз; цінувати вагітність, цінувати, що ви можете бути мамою і що у вас є дитина. В будь-якій ситуації, яка на вашу думку склалася погано – шукати урок і намагатися зрозуміти для чого він був. Бути добрішими.

Автор статті: Вероніка Дорошенко

загрузка...
Поділись


Новини партнерів