Сьогодні захворювання печінки все частіше з’являються у людей різного віку. Вони можуть виникати самостійно, або ж супроводжувати системні патології. Випадки захворювань печінки, що почастішали, пов’язані зі збереженням зростання токсичних, лікарських, вірусних і аутоімунних впливів на цей орган, високою поширеністю порушень обміну речовин на тлі цукрового діабету та ожиріння. Однією з найпопулярніших груп ліків, що застосовуються в рамках комплексної терапії на різних стадіях ураження печінки, є гепатопротектори. Це засоби, які перешкоджають руйнуванню мембран функціональних клітин органу (гепатоцитів) та стимулюють їх регенерацію. Одним з найвідоміших та найпопулярніших гепатопротекторів в Україні є Антраль, більш детальнішу інформацію про який можна знайти за посиланням https://farmak.ua/drugs/antral/.

Використання гепатопротекторів у клінічній практиці:

  • Лікування захворювань печінки.
  • У комплексній терапії патологій, яким супроводжується ураження органів гепатобіліарної системи.
  • Для профілактики пошкодження печінки при застосуванні лікарських препаратів, які на неї негативно впливають.

Класифікація гепатопротекторів

Загальноприйнятої класифікації таких препаратів сьогодні не існує. Гепатопротекторний лікарський засіб може відноситися до тієї чи іншої групи залежно від складу, походження та механізму дії.

1. Засоби рослинного походження

1.1. Засоби, що містять витяжку з розторопші. Діючою речовиною таких ліків є флавоноїд силімарин. Препарати-гепатопротектори з цієї групи застосовуються переважно у комплексному лікуванні алкогольної та неалкогольної жирової хвороби печінки.

1.2. Засоби, що містять витяжку із солодки. Такі ліки містять гліциризинову кислоту, що має антифібротичну, антиоксидантну, антистеатозну та протизапальну активність. Засоби можуть застосовуватися при жировій дегенерації печінки (гепатозі), її токсичному, алкогольному та лікарському ураженні.

1.3. Засоби, що містять витяжку з інших рослин. Активним компонентом таких ліків може бути екстракт листя артишоку та ін. Препарати мають плейотропні (множинні) властивості. Лікар може призначити гепатопротектор із цієї групи у разі, коли ураження печінки супроводжується дискінезією жовчовивідних шляхів.

2. Засоби тваринного походження

Для виготовлення таких гепатопротекторних препаратів використовується гідролізат печінки свиней та великої рогатої худоби. Ці засоби застосовуються порівняно рідко через недостатню доказову базу.

3. Препарати, що містять есенційні фосфоліпіди (ЕФО)

Такі гепатопротектори виготовляються із соєвих бобів. Їхнім активним компонентом служить фосфатидилхолін, який є структурним елементом мембран функціональних клітин печінки. Фосфоліпіди сприяють відновленню гепатоцитів, перешкоджають їх руйнуванню. Будь-який гепатопротекторний препарат для печінки з цієї групи для досягнення ефекту повинен застосовуватися курсом адекватно високих доз.

4. Засоби для детоксикації

Такі препарати, перш за все, знижують пов’язаний з ураженням печінки отруйний вплив на організм.

4.1. З прямою детоксикувальною дією

Дані засоби стимулюють обмін аміаку в головному мозку та в печінці, за рахунок цього допомагають зменшити прояви печінкової енцефалопатії.

4.2. З непрямою детоксикувальною дією

Дані препарати знижують утворення шкідливих продуктів метаболізму, стимулюють синтез речовин, які чинять детоксикувальну дію або прискорюють обмін небезпечних отрут.

5. Засоби на основі жовчних кислот

Такі препарати містять урсодезоксихолеву кислоту або обітихолеву кислоту і мають широкий спектр дії. Застосування таких ліків-гепатопротекторів забезпечує імуномодулюючий, антифібротичний, цитопротективний та інші ефекти.

6. Засоби різних груп

До них відносяться препарати на основі альфа-ліполієвої кислоти та тіотриазоліну. Вони застосовуються рідко, оскільки їх ефективність та безпека при ураженні печінки недостатньо підтверджені клінічними дослідженнями.