З псоріазом людство знайоме протягом багатьох століть. Сліди псоріатичного ураження шкіри археологи знаходять на муміфікованих тілах древніх людей, що збереглися до наших днів. Опис дуже схожих на псоріаз шкірних висипань можна зустріти в працях Геродота і Платона.
Перший опис клінічних проявів псоріазу належить давньоримському вченому Авлу Корнелію Цельсу. Сам термін псоріаз – psoriasis – походить від грецького «psora» (короста, парша). Ця назва зустрічається в працях Гіппократа.
Однак наукове дослідження псоріазу, як самостійного захворювання, почалося лише на початку дев’ятнадцятого століття з опису його клінічних симптомів англійським лікарем Робертом Уілленом. У 1798 році він від’єднав від нього лепру, мікози, екзему, а потім, в своїй книзі «Шкірні хвороби» в 1808 році, виділив типовий і нетиповий перебіг псоріазу, а також вказав на роль спадкових факторів у розвитку дерматозу.
Так що ж відомо зараз про генетичні основи захворювання? Як впливають на його перебіг зовнішні фактори: стрес, екологія, шкідливі звички, харчування?
Псоріаз належить до так званих мультифакторних захворювань, коли в його розвитку бере участь багато факторів, і полігенних, коли схильність закодована в декількох генах. Захворювання розвивається тільки при поєднанні цих факторів. Таким чином, якщо при наявній спадковій схильності відбувається вплив провокуючих чинників, клінічно проявляється псоріаз типовими висипаннями. Встановлено, що основними факторами є порушення в імунній системі шкіри, які мають генетичний характер, а проявляються вони під дією численних провокуючих чинників ( стрес, нервове перенапруження, прийом деяких лікарських препаратів, пошкодження шкіри і багато іншого).
Взаємозв’язок псоріазу та нервової системи досить складний, більш схожий на замкнуте коло і носить характер двополярної моделі. З одного боку, стреси і тривале нервове перенапруження ведуть до загострення процесу, а з іншого – сам стан шкіри (наявність псоріатичних висипань) викликає у пацієнта занепокоєння, призводить до розвитку хронічного стресу, що, в свою чергу, погіршує перебіг хвороби і замикає це порочне коло.
Деякі ліки, що приймаються при лікуванні інших захворювань, в ряді випадків можуть погіршувати перебіг псоріазу. Серед них можна відзначити антибіотики (тетрациклін, пеніцилін, біцилін, левоміцетин і т.д.), препарати літію, вітамін C і вітаміни групи B, бета-адреноблокатори, нестероїдні протизапальні засоби, антималярійні препарати, естрогенні засоби (протизаплідні препарати), антиконвульсанти, імуномодулятори. Можуть провокувати загострення процесу і вакцини, а також сироватки.
Екологія, атерогенний профіль харчування, шкідливі звички – все це негативно позначається як на перебігу псоріазу, так і на лікуванні.
Як зараз діагностують псоріаз? З якими захворюваннями можуть його плутати?
Псоріаз гладкої шкіри проявляється досить типовими висипаннями і діагноз виставляється клінічно. Існують діагностичні проби: псоріатична тріада – посилення лущення при пошкрябуванні, поява кров’яних точок після видалення лусочок, феномен Кебнера – виникнення нових висипань після травм (операційний розріз, котячі подряпини і т.д.).
Генетичний аналіз в даний час використовується вкрай рідко, в основному для прогнозування розвитку псоріазу в наукових дослідженнях. У ряді випадків псоріаз доводиться диференціювати при локалізації на гладкій шкірі з групою дискератозів, при локалізації на волосистій частині голови – з себорейним дерматитом, при локалізації на долонях і підошвах – з екземою і мікозами, у дітей грудного віку – з пелюшковим дерматитом, себорейним дерматитом. З цією метою проводять гістологічне дослідження біоптату шкіри. Більш детальніше про лікування псоріазу можна прочитати тут losterin.ru/psorias.
Як лікували псоріаз раніше, а як лікують зараз? Чи стало лікування більш досконалим і ефективним?
До середини минулого століття основні методи включали використання препаратів з дьогтю, саліцилової кислоти і геліо-, таласотерапію. Потім з’явилися стероїди (пізніше – аналоги вітаміну Д3) і системні імуносупресивні препарати. Але проривом в терапії псоріазу можна вважати появу на початку 21 століття біологічних препаратів. І, безумовно, арсенал топічних і системних препаратів, методи фототерапії зараз дозволяють підбирати ефективну терапію для кожного пацієнта.
Які підходи застосовуються для лікування дітей, а які – дорослих?
Перш за все, псоріаз необхідно розділяти на обмежений і поширений (важкі і середньо-важкі форми). Терапію потрібно призначати, з огляду на ці дані.
Різниця в підходах до лікування дорослих і дітей обумовлена лише віковими обмеженнями щодо застосування препаратів (наприклад кальципотріол призначається з 6-річного віку) або методів фототерапії (наприклад ПУВА-терапія призначається з 18-річного віку).
Що важливо знати пацієнту з псоріазом і про що потрібно пам’ятати?
Основним можна вважати принцип: «навчися жити з псоріазом». Існуючі на сьогоднішній день методи терапії дозволяють не тільки досягти ремісії (очищення шкіри), але і в певній мірі контролювати псоріаз (тривала ремісія).
Необхідно дотримуватись рекомендацій лікаря і мати терпіння, оскільки на все потрібен час, в тому числі, і на те, щоб лікарські засоби подіяли. Незавершений курс, використання декількох методів одночасно (зокрема, із серії «порадили») призводять до того, що пацієнт, не бачачи належного результату, розчаровується і вважає, що ці методи йому не допомагають.
