Потім – синонім слова Ніколи

158

Нещодавно прочитала роман Наріне Абгарян “З неба впали три яблука”.

Я до глибини душі була вражена історією чоловіка, котрий купив на базарі туфлі. Він хотів одразу їх одягнути, проте його дружина вперлася: не жартуй. Одягнеш на недільну службу.

Старий дуже образився, але дружина наполягала на різниці між святковою та буденною одежею.

Літня пара повернулась додому і поки на плиті грівся наваристий борщ, чоловік приліг відпочити і одразу помер. Жінка поховала його, але нові туфлі не взула. Навіщо – вони ж нові.

Покійник приходив до неї кожної ночі і дорікав у скупості. Довелося чекати на смерть дружини, щоб взути її в туфлі 45-го розміру.

Один знайомий з гіркотою згадував стару образу на бабусю. Ще в семирічному віці він приїхав в гості до неї на весняні канікули і попросив її відкрити яблучне варення. Однак, та не погодилася – вона заховала його на Зелені свята.

Хлопчик спершу просив бабусю, але потім розплакався і пішов додому по колії – він не мав за що купити квиток додому.

Бабуся два тижні не дожила до Трійці, а банку повидла вкрав один із сусідів – прихопив ще і вудочки, і банку для соління огірків.

У троюрідної тітки в комоді лежить класна картата спідниця, припасена на смерть.

– Вона вам подобається?
– Дуже.
– Так носіть її.
– Прийде час.

З властивим мені запалом намагаюся довести, що неможливо отримати задоволення від спідниці, прямуючи в ній на кладовище, а ось причепуритися за хлібом – чудова нагода.

Вона з розумінням посміхається і каже, що я ще зелена.

Мої батьки вже декілька років відмовляються їхати до санаторію. Хворіють, п’ють літрами нурофен, але пройти курс лікування і прийняти радонові ванни – їх ніяк не можна вмовити.

Тато мотивує це тим, що в країні йде війна і йому совісно займатися своїм здоров’ям, коли на сході гинуть люди.

Подруга іноді згадує горезвісну банку шпротів. Мама дістала її по якійсь мегапривабливій ціні і сховала на свято, не поглянувши на термін придатності.

А коли година “х” настала, і на тарілці вже лежав підрум’янений батон, намащений майонезом, скибочки маринованого огірка і гілочки свіжого кропу, шпроти виявилися зіпсованими.

Синдром відкладеного життя дуже зручний. У нього можна замотатися, як в кокон і виправдати свої страхи та лінь, або ж небажання діяти і приймати рішення.

Ось підростуть діти, настане літо, вечір п’ятниці, Великдень…

Краще з понеділка, з першого вересня, після відпустки або коли закінчиться війна.

З самого ранку ми чекаємо вечора. Увечері – новий ранок. Залишаємо на потім святкові скатертини, гарні слова, думки і мрії. Кращу роботу і кращий шматок.

Чекаємо слушної нагоди, відповідного моменту, першого місячного дня.

Відкладаємо молодість на старість, забуваючи, що життя – це те, що відбувається тільки зараз.

Джерело

Поділись


Магазин