7 психологічних хитрощів для батьків, яким здається, що діти їх не чують

15

Рідкісна дитина “запрограмована” виконувати будь-яке батьківське прохання з першого разу, а також слухати і чути все, що намагаються донести до нього старші. Річ в тому, що увага дитини працює по-іншому, ніж увага дорослої людини, тому змусити улюблене чадо сконцентруватись на ваших словах буває іноді непросто. Проте є декілька перевірених способів, здатних полегшити це завдання.

Поради психологів, які знають, як зробити так, щоб дитина вас чула та реагувала на сказане.

1. Використайте ім’я

Для кожної людини її ім’я — це унікальний ключ, який активує увагу. Тому перш ніж вимовити прохання, зверніться до дитини по імені і Ви переконаєтесь, що вона відволіклась від своїх справ та повернулась до Вас.

2. Іноді можна стати смішним

Діти обожнюють тих, хто змушує їх сміятись. Тому, щоб прохання було менш повчальним і не викликало у дитини підсвідомого відторгнення, спробуйте вимовити його з акцентом, співучо або непомітно підкравшись і змусивши здригнутись.

Звичайно, зловживати таким лайфхаком не потрібно — все-таки Ви повинні залишатися батьками, а не клоунами, до яких нікому в голову не прийде відноситися серйозно.

3. Зніміть з себе відповідальність в тих сферах, де це можливо

Згідно тверджень психологів, зовсім не обов’язково декілька разів повторювати своє прохання, щоб змусити дитину зробити щось для її ж блага. Якщо одне попередження не взято до уваги, з цієї миті відповідальність за виконане або невиконане доручення повинно лягати на її плечі.

Звичайно, порада актуальна у тому випадку, якщо дитина на собі відчує наслідки власної неслухняності. Якщо ж незговірливість чада приведе до того, що Ви будете вимушені виконати все самостійно, цим способом краще не користуватись.

4. Акцентуйте увагу не на тому, чого побоюєтесь, а на тому, чого намагаєтесь добитись.

За словами фахівців, дитина набагато швидше зрозуміє прохання, якщо одразу сказати, що для цього треба зробити. Адже прохання не робити чогось не вимагають від дитини якоїсь дії, тобто, вона може не звертати на нього увагу.

Тому замість абстрактного прохання з “не”, наприклад: “не впусти”, “не впади”, “не розбий” — сформулюйте прохання-дію, наприклад: “тримай міцніше”, “зав‘яжи шнурки, щоб не впасти”, “грай з м’ячем чимдалі від вікна”.

5. Уникайте брехливих фактів

 

Батьки спілкуються з дитиною з позиції старшого, іноді, занадто акцентують увагу на тому, що є досвідченішими і розумнішими за свого юного співрозмовника. Звідси з’являються брехливі факти, які можуть стимулювати дитину лише доти, поки вона не дізнається, що це неправда.

Наприклад, якщо ви говорите дитині, що його забере “бабай”, якщо вона вчасно не ляже спати, це працюватиме лише доти, поки дитина не зрозуміє, що ніякого “бабая” не існує. До речі, ваш авторитет в її очах житиме теж тільки до цього моменту. Тож подумайте, чи коштує його втрачати перед дитиною заради тимчасового рішення проблеми.

6. Додайте ваги вашому “ні”, збільшивши кількість “так”

Дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, забравши з лексикону слово “ні”, нелогічно і навіть небезпечно. Проте, за словами багатодітних батьків, будь-яка ваша заборона стає вагомішою і сприймається з великим ентузіазмом, якщо кількість таких категоричних “ні” не є завеликою.

Наприклад, рекомендується використати співвідношення 5 “так” на 1 “ні”. Для цього варто оцінювати дитячі прохання не з позиції “це належить робити людині, а це не належить”, а з позиції “що з цього я можу дозволити, щоб це нікому не завдало шкоди”.

Наприклад:

  • “Так, ти можеш пострибати в калюжі”. (Щастя, що винайшли пральні машини.)
  • “Так, ти можеш намалювати на собі візерунок фломастером”. (Відмити його буде нескладно.)
  • “Так, ти можеш принести додому цього жука”. (Тільки простежимо, щоб контейнер був щільно закритий і комаха не втекла гуляти по квартирі.)
  • “Так, ти можеш зробити мільйон однотипних фото на камеру мого телефону”. (Залишу п’ять фото, інші видалю за декілька хвилин.)
  • “Так, ти можеш купатися з м’якою іграшкою” (Відіжму її в пральній машині.)
  • “Ні, ти не можеш узяти це з магазину, не заплативши, тому що так ти порушиш закон і створиш неприємності не лише для себе, але і для продавця”.

7. Влаштуйте собі “щиросердечне зізнання”

Хіба батькам подобається усе це різноманіття побутового клопоту і величезна купа батьківських обов’язків? Ми не роботи і деякі дії у нас викликають таку ж відразу, як і у дітей. То, чому б їм у цьому не зізнатись?!

Тільки не докоряйте дитині, що Ви можете себе перебороти, а вона поки що ні. Краще розкажіть, чому Ви вирішили, що перебороти себе потрібно обов’язково.

І не забувайте, що з найменших років дитина починає наслідувати Вас. Тому не вийде виховати у ній повагу до чужої думки та уміння слухати і чути, якщо у Вас цих якостей немає.

Тому слухайте їхні наївні оповідання, хваліть за дрібні, але такі значимі досягнення, вислуховуйте аргументацію відмов та ведіть діалог. Тоді дитина відповість Вам тим же.

Як ви думаєте, які ще поради можна дати батькам, які намагаються порозумітися з дитиною? Розкажіть про це в коментарях.

Джерело

Поділись


Магазин