Що таке пробіотики і пребіотики, чи однаково вони корисні, в яких випадках виправданий їх спільний прийом, а коли вони відмінно працюють окремо, читайте у нашій статті.
В організмі людини живуть близько сотні трильйонів мікроорганізмів. Втім, ця цифра досить умовна, адже у різних людей кількість видів і загальне число бактерій, які проживають у їхньому організмі, може відрізнятися кардинально.
Майже дві третини мікрофлори мешкає в кишечнику. Мікробіоту людини вчені називають новим, віртуальним, органом. Важить він близько 3 кілограмів і впливає не тільки на травлення, як це було прийнято вважати довгий час, але і на наше самопочуття, працездатність, імунітет і навіть настрій і схильність до набору ваги.
Умовно бактерії, що живуть усередині нас, можна розділити на дві групи: корисні і потенційно шкідливі. З останніми ми навчилися співіснувати, їх називають умовно-патогенною флорою, яка, поки імунітет в порядку, ніяк не докучає людині.
До слова, стримують їх кількість якраз корисні бактерії. Якщо їх з якихось причин стає мало, агресори тут же починають стрімко розмножуватися, а це відбивається на здоров’ї людини.
Найчастіше, мікробіота страждає при прийомі антибіотиків. Навіть назва цієї групи антибактеріальних лікарських препаратів з грецької перекладається «проти життя». Звичайно, мається на увазі життя бактерій, в першу чергу поганих, але і хорошим теж дістається. І тут на допомогу приходять пробіотики.
Ще на початку XX століття видатний російський учений Ілля Мечников помітив, що молочнокислі бактерії позитивно позначаються на здоров’ї людини. Він розробив дієту, що включала молоко, сквашене так званою «болгарською паличкою».
Кількома роками пізніше німецький вчений Альфред Нісль виділив штам немолочних бактерій-пробіотиків Escherichia coli. А французький педіатр Анрі Тіссьє зміг ізолювати біфідобактерії з фекалій здорового немовляти, що знаходиться на грудному вигодовуванні.
Але термін «пробіотики» з’явився лише в 1965 році, коли Ліллі і Стіллуел виявили мікробні чинники, які на противагу антибіотикам, стимулювали ріст корисних мікроорганізмів.
Пробіотики
Це живі мікроорганізми, які, потрапляючи в організм людини з їжею, БАДами або лікарськими препаратами, покращують мікрофлору кишечника. Як правило, для цих цілей використовують лактобактерії та біфідобактерії, а також їх комбінації.
Лікарські препарати, що містять пробіотики, найчастіше призначають на короткий період, один-два тижні. В основному, після прийому антибіотиків. Розраховувати на те, що введені ззовні бактерії створять колонію і повністю відновлять мікробіоту людини, на жаль не доводиться. Більшість з них не затримуються в організмі. Однак вони допомагають не допустити розмноження умовно-патогенної мікрофлори.
У той же час, якщо приймати такі препарати тривалий час, є ризик, нехай і не великий, що введені ззовні лакто-і біфідобактерії стануть конкурувати з власною мікрофлорою кишечника. Адже, як відомо, у кожної людини свої штами (різновиди) цих мікроорганізмів.
Існує чотири покоління пробіотиків. Препарати першого – «Колібактерин», «Лактобактерин» і «Біфідумбактерин» – містять всього один штам бактерій.
«Бактисубтил», «Біоспорин» і деякі інші препарати належать до другого покоління. У їх складі містяться неспецифічні для людини бактерії. Виконавши свою функцію, вони, як правило, швидко залишають організм.
До третього покоління належать широко розрекламовані «Лінекс», «Біфіформ», «Аципол». Це полікомпонентні препарати, що містять кілька штамів одного або різних видів бактерій.
Пробіотики четвертого покоління – «Біфідумбактерин форте» і «Пробіфор» – містять біфідобактерії, пов’язані з твердим носієм-сорбентом. Вони краще зберігаються в кислому середовищі шлунку і, отже, безперешкодно потрапляють в кишечник, де ефективно колонізують його слизову оболонку.
Пробіотики не в силах повністю відновити мікрофлору кишечника, проте вони мають масу корисних властивостей: конкурують з патогенною мікрофлорою, пригнічуючи її зростання, стримують вироблення бактеріальних токсинів і володіють імуномодулюючим ефектом, а також сприяють регуляції моторики кишечника, покращують дію антибіотиків і служать відмінною профілактикою реінфекції.
Також, як допоміжний засіб, пробіотики використовують в терапії дисліпідемії, інсулінорезистентності та цукрового діабету, атопічного дерматиту, лактозної непереносимості і ряду інших захворювань.
До природних пробіотиків відносять кефір, йогурти, бринзу, сир, квашену капусту і квашені яблука, а також суп «Місо».
Пребіотики
Пребіотики, на відміну від пробіоттків, не заселяють кишечник бактеріями ззовні, а стимулюють ріст власної мікрофлори. Це своєрідний харчовий субстрат для корисних бактерій. На додаток до цього багато пребіотиків здатні створювати pH, сприятливий для «хороших» мікроорганізмів.
До найбільш перспективних пребіотиків прийнято відносити олігосахариди.
Залежно від того, з якою проблемою зіткнулася людина, пребіотики можуть бути використані замість або разом з пробіотиками.
При проблемах з кишечником, найчастіше, спочатку призначаються пробіотики, а потім пребіотики. У ряді випадків використовують комбіновані препарати – синбіотики, вони містять і пре-і пробіотики. Один з представників цієї групи – «Максілак».
Також пребіотики корисні в якості профілактики дисбалансу мікрофлори кишечника. А його, до речі, крім антибіотиків, можуть викликати деякі інші лікарські препарати, а також неправильне харчування, захворювання шлунково-кишкового тракту, функціональні розлади моторики кишечника і навіть стреси.
В якості природних пребіотиків використовують багато фруктів, овочі та зернові, наприклад, яблука, банани, різні ягоди, зелені овочі, томати, артишоки, бобові, часник, неочищений ячмінь.
