Щороку вітчизняні медики фіксують понад 11 тисяч нових випадків розвитку інсультів. Ця хвороба забирає життя більше 41 тисячі українців за рік. Саме інсульт в нашій країні визнано найбільш небезпечним станом, адже є основною причиною смертності й інвалідизації населення. Такими є дані статистики, якими діляться
медики, аби привернути увагу до страшної хвороби. Особливо на фоні раптових і частих змін погоди, якими супроводжується міжсезоння.
— А чи є вікова залежність розвитку цієї хвороби?
— Поширеною є думка, ніби інсульт загрожує переважно особам похилого віку. З одного боку, максимальний вік смертності від цієї хвороби становить 70 — 75 років, однак інсульт починає вражати людей, які перетнули 40-річну межу, і навіть ще молодших! А, що найгірше, молоді люди не підозрюють про таку небезпеку, не
бережуть себе, працюють нерідко в режимі виснаження, — пояснює Анатолій Дорогой, доктор медичних наук, завiдувач лабораторiєю наукових проблем амбулаторної допомоги ННЦ “Iнститут кардiологiї iменi М. Д. Стражеска”. — Коли ж інсульт розвивається, не усвідомлюють, чому так раптово їм погіршало, не викликають швидку. Тоді як цей стан загрожує не лише інвалідизацією, але й
смертю…
— То хто саме нажелить до групи ризику?
— У переважній більшості випадків це стається на фоні артеріальної гіпертензії. У цьому й полягає найбільша небезпека, адже близько 50 % хворих не підозрюють, що належать до чиста гіпертоніків. Лише до 15 % з тих, хто знає про свій діагноз,
дотримується належного лікування, інші ж воліють приймати ліки лише, коли їм погіршає (на фоні стрибків тиску розвивається сильний головний біль), а коли полегшає, самовільно припиняють лікування, потрапляючи до групи ризику розвитку інсульту.
Але й це ще не всі небезпеки, в осіб молодого віку гіпертонія на початкових стадіях часто протікає безсимптомно, тому цю хворобу й називають німим убивцею.
Тоді як контроль за гіпертонією є основним заходом до запобігання розвитку інсульту. Нічого складного в тому немає, треба лише регулярно (особливо мова про осіб після 40 років) стежити за показниками артеріального тиску. Якщо верхня межа цього показника перевищує 145, це вже передгіпертонія, отже людина автоматично потрапляє до групи ризику розвитку інсульту.
–– Отже, буває передгіпертонічний стан, а трапляється передінсульт?
— Звісно! В якості попереджувального сигналу розвиваються так звані транзиторні ішемічні атаки, коли на короткий час з”являється відчуття оніміння губ і рук, затруднення мовлення, втрата орієнтування. На жаль, пацієнти не зважають на такий стан, адже напад не є тривалим, після чого вони швидко повертаються до
нормального ритму життя. Тоді як йдеться про вкрай небезпечний симптом, поява якого свідчить про необхідність проходження лікування, це допоможе вберегтись від найгіршого.
Окрім того, до списку симптомів-передвісників інсульту належить порушення вищої нервової діяльності, що проявляється змінами настрою й внутрішнього налаштування. Це коли на фоні, здавалося б, стабільності й спокою людина раптом без очевидних причин стає дратівливою, нервозною, депресивною, забудькуватою. Причиною цього є порушення кровообігу в головному мозку. До слова, за даними фахівців ВООЗ, саме депресивні стани виходять на друге місце з розвитку ускладанень від серцево-судинних хвороб після гіпертонії. Іншими словами, як гіпертензія, так і немотивована депресивність можуть призвести до інсульту.
–– Є інші провокуючі фактори?
— До такого списку належить гіподинамія, шкідливі звички, неправильне харчування (що провокує погіршення стану судин), надмірна вага тіла. А ще українців до списку шкідливих звичок треба додати пристрасть до солі. Проблема в тому, що при гіпетонії сольові рецептори на кінчику язика перестають працювати, тому людина й воліє досолювати. Тоді як потрібно лише скоротити рівень споживання цього продукту, це один з основних методів профілактики інсульту.
— Якими ж є симптоми цієї хвороби?
— Ішемічний інсульт розвивається на фоні спазму судин головного мозку (цьому передують склеротичні зміни) зі зменшенням кровотоку. Таке може статись навіть, якщо людина сильно перенервувала чи зазнала надмірного фізичного навантаження. На цьому фоні затерпають кінцівки, розвивається біль голови,
порушується мовлення. Але ймовірність відновлення при такому стані на 80 % є вищою, аніж при геморагічному інсульту, коли через розрив судин відбувається крововилив у мозок. За таких умов хворого розбиває параліч, зачіпаючи одну частину тіла (зокрема, через це не можна підняти обидві руки, посмішка стає скривленою), відбувються невідновні втрати функцій, тоді людина залишається
інвалідом або помирає…
А ще нерідко розвивається так званий лакунарний інсульт, це повільний процес порушення мозкового кровообігу, що не супроводжується гострим станом, натомість поволі порушуються когнітивні здібності. Помітити симптоматично таке важко, адже в мозку розриваються маленькі судини, через це в пацієнта поступово
погіршуються пам”ять, втрачаються навички, іншими словами, розвивається деменція.
Зважаючи на всі можливі наслідки, неважко зрозуміти, чому лікарі ствердужують, що запобігти такому небезпечному для життя стану значно легше, аніж потім врятуватись.
